Збір на потреби лікарні «Охматдит» і підопічних фонду «Таблеточки»

Фонд «Таблеточки» відкрив терміновий збір.

❤️ внесок на банку;
? внесок фонду «ОХМАТДИТ».

Дочитала цю книгу. Не сподобалась.

Я очікувала взагалі іншого: цікаву розповідь про жінок, які створюють якісь посібник для знищення вампірів у передмісті, щоб було достатньо весело і моторошно – судячи по оформленню, обкладинці і анотації, так мало б бути.

Що я отримала: важку історію про тягар «степфордських дружин», протистояння чоловіків і жінок, відсилки до «Жовтих шпалер», газлайтинг, антагоністів – усіх чоловіків в сюжеті (усі вірять своєму новому другу-чоловікові, а не жінкам, які народили їм дітей і були весь час разом), дуже повільне розгортання драми, і огидні сцени як з фільмів жахів.

Сюжет міг би бути цікавим: у передмісті зʼявляється чоловік без минулого та майбутнього, втирається в довіру, але Патриція, учасниця книжкового клубу, намагається розгадати його таємницю.

Але головний жах – це не вампір, а її газлайтинг від власного чоловіка.

Є про що подумати. Є в чому звинуватити патріархат. Але як структурне оповідання – мені було надто тяжко це читати, і хотілося якогось балансу драми і сюжету. А вийшла одна драма.

Підписники з Житомира ? Хочу запросити вас завтра на презентацію цієї книги! Однією із запрошених учасниць буду і я ?

Сторінка події ось тут.

Подія відбудеться о 12:00 в Телецентрі, вул. Театральна, 7.
Реєстрація обов’язкова за посиланням ?

Буду дуже рада всіх бачити! ?

«Лате і легенди» Тревіс Болдрі ☕️⚔️

Миленьке міське фентезі з атмосферою середньовічних містечок. Оркчиня Вів втомлюється від постійних бійок і роботи на замовлення, тому бере останнє — у неї вже достатньо грошей, щоб здійснити свою мрію.

? Вів відкриває кав'ярню — кавового бізнесу в великому місті ще немає, тому для усіх жителів це новинка. Вів стикається з буденними проблемами нового бізнесу, а також знаходить самих різних друзів: гобліна-столяра, сукубу Тандрі, щуролюдика Наперстка (який готує найсмачніші сінабони)... І вороги у кав'ярні теж з'являються, куди без цього.

Це дуже, дуууже легенька книжка, така легенька як пір'ячко або бульбашка ? Не варто очікувати від неї чогось більше, чим від дитячої казочки, адаптованої для дорослих. Мені сподобалась зав'язка, але вже в середині книги стало нудно, не вистачало чогось більшого. Любовна лінія, якою заманювали в цю книжку, не така щоб дуже активна, і схожа на «Відьму і вампірку»: взаємодій дійсно мінімум, але натяків на прекрасне почуття багато, як кориці у каві в четвер ?

Але я і не очікувала нічого більшого від цієї книги, так що казочки в дуже гарній обкладинці мені вистачило ?

Цю книгу я купила в Artbooks у затьмареному стані раптової любові до легких книжок, як і «Арістотель і Данте вивчають таємниці всесвіту» — і про неї чула багато хороших відгуків. Так що порівняємо!

Доки ми обираємо книгу місяця в книжковому клубі, вирішила швидко прочитати «Довгу ходу» Річарда Бакмана ака Стівена Кінга.

Я люблю ходити. Але вже на 50-й сторінці я так втомилася… Читати, як вони це роблять ? Відчуваю легкий сором, що усе прочитання лежу в ліжку. Треба теж ходити разом з героями ?