Мені хотілося розповісти про проєкт Тіни Кароль "Дім Звукозапису" перед ще виходом першого випуску, бо ідея - тотальний смак, і досить дивно все ж таки, що ніхто про це так і не подумав до цього. Але Юлія Саніна не виправдала моїх очікувань - її кавер мені здався трохи "не туди", повтором тієї пісні без якогось переосмислення, про яке й говорить Тіна.

Онука ж настільки добре та професіонально підійшли до виконання, зберігаючи і унікальність пісні, і додаючи чогось від себе, що це просто не можна оминути. Величезна повага.

https://youtu.be/LAGtqfRbXHk?si=k4VVdkYVrPG2w7FJ

YouTube

ONUKA - ДЕНЬ і НІЧ І #ДЗЗ - ВИПУСК 2

Другим героєм шоу «Дім звукозапису» стала ONUKA. «Я дізналася, що у Тіни є авторський проєкт, який переосмислює пісні, які вплинули на українську музику або взагалі були важливими в культурі. Коли Тіна запросила мене у свій проєкт, мені на думку одразу…

поп панк це коли ти панк но тобі не похуй

віталій соббер

треба напевно до оглядів альбомів повернутись

​​До цього мені здавалось, що Пропаща сила намагається спробувати себе то там, то тут, шукаючи себе, свого стилю, і чогось точного, конкретного, щоб точно відображало їх, я не почув. Але після “сирця” таке вже сказати скоріше не можу, хоч попередня “забуду” теж була близько до цього, але та звучала наче вона дуже хоче сподобатись.

“Сирець” – звучить, як (нарешті) повноцінне представлення себе як артистів, таку пісню спокійно можна показати для випадкового слухача, щоб дати базове розуміння про гурт. За 4 хвилини демонструють усі свою сторони – тут намішано кілька частин, які не чітко розрізані між собою, вони чудово і повільно перетікають одна в одну. Трошки кринжових рим (“Я грав на гітарі і не проіграв”), трошки гарних рим, що чудово запам’ятовуються (та ж “Скільки ця жінка розбила сердець, так мало людей їде на сирець”), приємний розслаблений інструментал (навіть в кінці він не стає якимось гострим, грубим, він все ж такий м’який, ностальгічний) та якась просто щирість (їм віриш), хоч іноді трошки не вистачає розвитку, розкриття – так би я описав цей трек.

Можливо, Пропаща сила не багатьом зайде, але цьому треку спробу дати треба. Сподіваюсь отримати ще пісні на станції, що відкриють в сторону Виноградара.

прослухати на всіх платформах

Коментарі в чаті «Слух» як окремий всесвіт

​​Мій період неактивності хочеться підсумувати і відкинути відокремленням двох важливих та цікавих релізів, що вийшли вже, та обов’язкові до прослуховування, на мою думку. Дуже коротко, дуже просто.
ЩукаРиба – Що й святоє… ЕР (2024)

Кожен раз так хочеться радіти, коли народні пісні переосмислюють, сприймають інакше, дають нове дихання в новому якісному продакшні. Українські колядки не мають тут очевидного різдвяного звуку, але все ж таки звучать дуже повно, святково, а головне наповнені життя – як-от діалог про колядку в “Ой на горі”, просто у “Встала дєвочка”; і тебе одразу охоплює ця атмосфера. Це справді неймовірно. Єдине, що під кінець через доволі однотипний, хоч і якісний звук, пісні важко відділити та згадати який момент, де був – все звучить, як один шматок, що не надає роботі нічого хорошого.
7.8/10

Микола Пацюк – Грув ЕР (2024)

Чомусь кожен раз, коли я слухаю цей альбом, мені думається, що Микола відчувається тут більш вільним, наче минулий мініальбом “Камінь, ножиці, папір” він намагався втиснути в якісь рамки – тут ж відчувається ця легкість, цей грув; Він наче заграє, змушує рухатись і пританцьовувати (але не танцювати). І хоч дуже приємно, що Микола почав відкривати цю свою сторону, але відчуття незавершеності після прослуховування. Це наче дуже коротка вижимка думок, яку хочеться попросити розкрити.
7.1/10

HLIBOROB – Donbass Blues EP (2024) — 5.7/10: не маю, що сказати, тому просто додам це як рекомендацію.

І теж згадаймо трохи сумного, не основного, але хай буде:

XXV кадр — KADR AIRLINES EP(2024)

Кадр минулий реліз спробував піти в пост-панк, що наче вдалося краще. Спроба в якийсь трохи незрозумілий мейнстрімний реп вийшла невдалою: він звучить так сухо, так просто, що навіть немає за що вхопитись на секунду. Всі «авіалінії» наче пролітають повз, чого б скоріше і не хотілось.
3.5/10

Про альбоми буде теж незабаром.

шож друзі у нас знову збір

43-ій окремій механізованій бригаді, де служить мій тато, потрібен РЕБ на декілька діапазонів для захисту від ворожих дронів. наразі необхідно 250 тисяч грн.

дуже сильно потрібні ваші 2, 5, 20, 50, 100 гривень. і, звичайно, репости. не нехтуйте поширеннями, будь ласка.

▪️банка: https://send.monobank.ua/jar/6aYZmEZiq2

▪️номер карти банки: 5375411213778942

якщо маєте бажання відкрити свою банку в підтримку збору — ставте + в коментах.

всім дякую і пам‘ятаємо, завдяки кому живемо.

На мою думку, Кажанна – одна з головних молодих артистів поп музики зараз, хоч маємо лише 3 нормальні сингли від неї (та фіт з Тумазаром), які доволі відрізняються одне від одного.

Перший сингл “Ти гірка”, який дуже завірусився, звучав хоч і хітово, але дуже погано зведено, особливо друга версія, і залишались питання, чи продовжаться ці хороші хуки з поганим звуком, що було б очевидним для тікток зірки. Далі був “Плач” з Тумазаром, де Кажанна вже почала демонструвати якусь серйозність від себе як від артистки, трохи починає з’являтись поняття “концептуальність” в промо, потім ще й “ПАЗЛ”, яка, на мою думку, поки є її максимумом, що для неї буде важко перебити – це гострувата поп пісня, що має і хорошу історію, і грайливий звук.

І новий сингл “Шиншила”, що є переосмисленням пісні Тіни Кароль з такою ж назвою, це спроба піти ще кудись, на нову територію, яка звучить просто нормально з плюсиком. Начебто можна було назвати кроком назад, але я б назвав це кроком в бік – Кажанна пробує все, що може, поки їй дають простір на це. І це безумовно круто, але не хочеться, щоб цей період тривав занадто довго.

Кажанна – цікава, чогось такого дуже у нас і не було до неї, та бачити те, що нарешті за неї взялись серйозно і спробують розвивати як артистку – окрема насолода, але чи вистачить у Джері Хейл сил та можливостей? Ну, цікаво… А поки просто (нарешті) якісний відеокліп на “Шиншилу”.

https://www.youtube.com/watch?v=WiKxYwh_7KQ&t=50s

YouTube

КАЖАННА - ШИНШИЛА ( ПРЕМʼЄРА 2024 )

КАЖАННА - ШИНШИЛА ( ПРЕМʼЄРА 2024 ) Слухати трек ШИНШИЛА тут: https://orcd.co/shynshyla “Моя версія «Шиншили» — це історія про двох несумісних людей. Це та сама історія, коли «хороші дівчата» шукають собі «поганих хлопців». Шиншила та вовк — це істоти…

​​Останнє слово у 2023

Як сказала Настя Ковток, авторка музичного блогу про інжі-сцену «Ковток»: «Кожен навколомузичний блогер/журналіст, який поважає себе, в кінці року має викатити якісь підсумки, або, як мінімум, топ альбомів», — і це остаточно допомогло мені вирішити опублікувати цей допис, незважаючи на те, як довго я його тягнув.

Висновки не вийшли такими, як я їх бачив колись, проте справді є бажання відзначити, відділити якісь роботи в цьому величезному потоці на даний момент, а потім, з часом переглянути це все ще раз.

Серед альбомів:
— JAMALA «QIRIM»: так, не на кожен день, але як культурна частина — смачно;
— Джозерс «Ускладнений машинний біт»: альбом, що звучить холодно, стримано, але при тому ж масштабний, яскравий — важко згадати щось подібне;
— YUVI «По тобі ЕР»: те, як виконавиця виразили різних спектрів тугу, смуток, біль, безсилля, агресію в одній невеличкій роботу — немає слів;
— Тонка «Загублену Весну ЕР»: якщо робота YUVI, була лише про якісь темні емоції, «Загублену Весну ЕР» все ж більше як підсумки 2022 року: тут і безсилля, і віра в силу, і сподівання, і обʼєднаність;
— Renie Cares «Легка нестерпність буття»: меланхолія проходить у маси, меланхолія стає частиною української музики;
і гордий guilty pleasure
— пуленбір «музика грає»: настільки атмосферного, легкого, ностальгічного альбому цьогоріч я ще не бачив.

Ці альбоми (і два — міні), на мою думку, допомагають побачити наскільки наша музика переходить, по-перше, на альбомний формат, концептуальніший, а це означає глибину та звʼязність, насамперед, думки. Ми трошки відходимо від концепції альбомів як збірки випадкових пісень (звісно не потрібно зовсім забувати про цей формат).

Серед пісень дуже запамʼятались: Андрій Бармалій «я нормально», YARIMA «Не довіряй», O.Torvald «Дихай», Циферблат «Диско-Фанко терапія», YUVI «По Тобі», The Unsleeping «Не сплю», Стасік «Герої вмирають», Tember Blanche «Хороший Хлопець», Anton Kramer & YUVI «До Краплі».

Писав, коли було на Різдво, що нова українська музика починає все більше займати площин і територій. Ми пройшли цей шоковий етап 2022 року, де відбувався загальний перехід, зараз люди починають бачити «дірки». Це неймовірно важливо для подальших років точно. Хоч уже можемо трохи побачити, озирнутися і зрозуміти, наскільки повним та чудовим вийшов 2023 для сучасної української музики.

Наступний рік у музиці буде для мене (якщо не станеться змін) з 30 листопада 2023 і до 1 грудня 2024, щоб не в останній момент вкинути цей грудень у якісь списки, а дати йому настоятись. Наступного року справді хочу багато чого додати, переосмислити зроблене, взятись за все серйозніше, тому лишайтеся з "пташками" — буде цікаво.