Про BRAT написано безліч хороших слів, на що правда цей альбом заслуговує, і за цей місяць після релізу альбом лише розкрився ще більше.

Після невдалого, занадто комерційного та прямого «CRUSH», який чомусь отримав присвяту Софі, ситуацію треба було рятувати — не думаю, що у виконавиці був ще один шанс так пролетіти перед аудиторією.

Мені чомусь хочеться говорити про BRAT як про один з найщиріших альбомів Чарлі: вона відкрито заграє в Talk Talk, романтизує елементарні речі в Everything is romantic, але все ж відкрито говорить про свої почуття до Lorde, про материнство, карʼєру та свободу (важливо підкреслити, що не клішованими та очевидними словами, робить все ж це цікавим, їй хочеться вірити) — чого б це зірка гіперпопу та гей-клубів починала за це розмову, якщо не потреба бути щирою, чесною? Такою вразливою Чарлі я не памʼятаю за усі альбоми, якби клішовано вже від мене це не звучало.

Але у виконавиці завжди, мені здається, звук переважає над текстом: слова задають ідею і настрій, а музикою вона ставить абсолютні акценти та тільки поглиблює ідею — в усьому цьому їй здебільшого протягом допомогає A. G. Cook. І мені дивно, що навіть так трошки оглянувши усю карʼєру, можна подумати: Чарлі завжди зберігає свій звук, протягом усіх альбомів, і в цей раз у неї вийшло зробити з нього тренд, стиль і ціле brat summer.

Це частково альбом контрастів в настроях, що відчувається по треклисту, але все це не звучить як збірка рандомних треків, це одна система.

І навіть здавалося б не такий комерційний BRAT обігнав дебют по прослуховуваннях за день у Spotify комерційного брата CRUSH. Ну, і одним з поп-альбомів року другий очевидно теж не став.

9.1/10

https://youtu.be/fUr2t-KnILQ?si=jzrGHfILxwAtIgVM

YouTube

CHARLI XCX - Everything is romantic (live at Open'er Festival | 2024)

Full set: https://www.youtube.com/playlist?list=PL9rYyysfI1VFL9w2FbPU-KD\_307AsOmv- Playlist with other videos: https://www.youtube.com/playlist?list=PL9rYyysfI1VHRO9tgs1CklNhjNOWH2FU-

ЛЮТЬ В ДОНАТИ.
1.Для 1 ОШБ «Да Вінчі»2. На дрони для Гвардії Наступу 3. На ремонт машин, що обслуговують авіацію
також залишайте актуальні збори в коментах. обіймаю всіх. тримаймося.

я щось зрозумів, що я рідко виставляю сюди щось, бо намагаюсь от прям аргументувати кожне слово, щоб все було повним, щоб чистенько-гладенько, блистіло, а іноді хочеться просто порозганяти, «сказати і втекти», вкидати і все. вважаю треба.

тому щось спробую ще раз
треба злити дописи, що написав

Мені хотілося розповісти про проєкт Тіни Кароль "Дім Звукозапису" перед ще виходом першого випуску, бо ідея - тотальний смак, і досить дивно все ж таки, що ніхто про це так і не подумав до цього. Але Юлія Саніна не виправдала моїх очікувань - її кавер мені здався трохи "не туди", повтором тієї пісні без якогось переосмислення, про яке й говорить Тіна.

Онука ж настільки добре та професіонально підійшли до виконання, зберігаючи і унікальність пісні, і додаючи чогось від себе, що це просто не можна оминути. Величезна повага.

https://youtu.be/LAGtqfRbXHk?si=k4VVdkYVrPG2w7FJ

YouTube

ONUKA - ДЕНЬ і НІЧ І #ДЗЗ - ВИПУСК 2

Другим героєм шоу «Дім звукозапису» стала ONUKA. «Я дізналася, що у Тіни є авторський проєкт, який переосмислює пісні, які вплинули на українську музику або взагалі були важливими в культурі. Коли Тіна запросила мене у свій проєкт, мені на думку одразу…

поп панк це коли ти панк но тобі не похуй

віталій соббер

треба напевно до оглядів альбомів повернутись

​​До цього мені здавалось, що Пропаща сила намагається спробувати себе то там, то тут, шукаючи себе, свого стилю, і чогось точного, конкретного, щоб точно відображало їх, я не почув. Але після “сирця” таке вже сказати скоріше не можу, хоч попередня “забуду” теж була близько до цього, але та звучала наче вона дуже хоче сподобатись.

“Сирець” – звучить, як (нарешті) повноцінне представлення себе як артистів, таку пісню спокійно можна показати для випадкового слухача, щоб дати базове розуміння про гурт. За 4 хвилини демонструють усі свою сторони – тут намішано кілька частин, які не чітко розрізані між собою, вони чудово і повільно перетікають одна в одну. Трошки кринжових рим (“Я грав на гітарі і не проіграв”), трошки гарних рим, що чудово запам’ятовуються (та ж “Скільки ця жінка розбила сердець, так мало людей їде на сирець”), приємний розслаблений інструментал (навіть в кінці він не стає якимось гострим, грубим, він все ж такий м’який, ностальгічний) та якась просто щирість (їм віриш), хоч іноді трошки не вистачає розвитку, розкриття – так би я описав цей трек.

Можливо, Пропаща сила не багатьом зайде, але цьому треку спробу дати треба. Сподіваюсь отримати ще пісні на станції, що відкриють в сторону Виноградара.

прослухати на всіх платформах

Коментарі в чаті «Слух» як окремий всесвіт

​​Мій період неактивності хочеться підсумувати і відкинути відокремленням двох важливих та цікавих релізів, що вийшли вже, та обов’язкові до прослуховування, на мою думку. Дуже коротко, дуже просто.
ЩукаРиба – Що й святоє… ЕР (2024)

Кожен раз так хочеться радіти, коли народні пісні переосмислюють, сприймають інакше, дають нове дихання в новому якісному продакшні. Українські колядки не мають тут очевидного різдвяного звуку, але все ж таки звучать дуже повно, святково, а головне наповнені життя – як-от діалог про колядку в “Ой на горі”, просто у “Встала дєвочка”; і тебе одразу охоплює ця атмосфера. Це справді неймовірно. Єдине, що під кінець через доволі однотипний, хоч і якісний звук, пісні важко відділити та згадати який момент, де був – все звучить, як один шматок, що не надає роботі нічого хорошого.
7.8/10

Микола Пацюк – Грув ЕР (2024)

Чомусь кожен раз, коли я слухаю цей альбом, мені думається, що Микола відчувається тут більш вільним, наче минулий мініальбом “Камінь, ножиці, папір” він намагався втиснути в якісь рамки – тут ж відчувається ця легкість, цей грув; Він наче заграє, змушує рухатись і пританцьовувати (але не танцювати). І хоч дуже приємно, що Микола почав відкривати цю свою сторону, але відчуття незавершеності після прослуховування. Це наче дуже коротка вижимка думок, яку хочеться попросити розкрити.
7.1/10

HLIBOROB – Donbass Blues EP (2024) — 5.7/10: не маю, що сказати, тому просто додам це як рекомендацію.

І теж згадаймо трохи сумного, не основного, але хай буде:

XXV кадр — KADR AIRLINES EP(2024)

Кадр минулий реліз спробував піти в пост-панк, що наче вдалося краще. Спроба в якийсь трохи незрозумілий мейнстрімний реп вийшла невдалою: він звучить так сухо, так просто, що навіть немає за що вхопитись на секунду. Всі «авіалінії» наче пролітають повз, чого б скоріше і не хотілось.
3.5/10

Про альбоми буде теж незабаром.