Якщо ви не збирали міномети десь в 700 км від дому, в посадці, та й на старих простирадлах- ви не бачили нічого в цьому житті))

Збір на міномети ми відкрили за тижеднь до нового року, в донецкий області, коли ми буди в гостях у наших друзів 66 мінометної бригади Да під тарілку смачного борща і слухали історії, як не вистачає зброї зараз, і як розвернуло дуло старенького міномета ресурс якого від постійної роботи було вже давно вичерпано..

В нас не всі вірили. Нам писали дописи «ви не маєте право купувати міномети» , «ось збирали люди вже на міномети та не привезли» «а чому це робите ви а не держава?» і так далі..

Чесно кажучи я і сама не на сто відсотків вірила, що вийде. Не тому, що ми не відчували в собі стійкості витримати які завгодно випробування заради того, щоб хлопці отримали зброю. А тому, що боялася що сумма завелика, що за кордоном не можна контратакувати маленькі партії, що ми не вліземо в черги на українських заводах, тому що постійно інші збори, тому що дуже багато бюрократії, дозволів, ліцензій та людського фактору…,
Але ми вирішили ризикнути. На трасі Краматорськ Одеса я написала перший допис та позвала всіх вас відкривати свої банки монстрів мінометників.
І діло пішло. За перший місяць банки відкрили майже 150 волонтерів. І зібрали вони більше 3 млн!
Ну і на перші три міномета задонатив Anatoliy Reder та ІнтерХім. І перший контракт був підписаний.

Але саме страшне було попереду. Я навіть близько не уявляла яка це моторошна Та тяжка історія - купувати зброю. За лаштунками залишаються тиждні перемовин, істерики постачальників, зриви термінів,
моє биття головою об стінку коли нам писали «вибачте, ми не встигли завантажитися. Наступний рейс через тиждень.»
«Вибачте, але виробництво трішечки затримується доставка через два тиждня. Ні, вибачте через 3/4»
«Вибачте але ось ця країна не хоче пропускати вантаж бо вони потрубують .. і лист ще на стопіццот документів»
аааааааа))
Але незважаючи на все, перші міномети вже в нас! Точніше вже у 66 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗС України!

Замовити наліпки на ящики в 23:00, бо я хочу щоб було «ось так красиво та в стилі збору»
Ярослав Герасика 24/7 на зв’язку з думками «Боже як вона вже задрала»)
Написати в 7 ранку Olena Matvieieva слухай, а де в Київі можно роздрукувати наліпки проїздом? Бо в нас лише година»
Отримати на ходу наліпки і потім зясувати що міномети в ящиках не вміщувалися в автівку тому ящиків не буде.
Опинитися десь на трасі в посадці, реготати як коняки в спробах вигрузити все це для фотосессі - це все ми) знов не буде шикарних професійних постановочних фото. Знов все через жжжжж.. Але як же це було щиро і круто))

«Так, дівчата!. Заходимо у посадку та вигружаємося на простирадла!»-
Юра, командир мінометки, одесит командує парадом.
«Дівчата, Барахолочка відчиняється, дула викладаємо, тарілки розкладаємо красиво акуратно»)))
А наліпки куди будемо ліпити?
На простирадла))

Перші міномети вже в нас. Через десять днів очикуємо ще 27 шт шт.
І ще П’ять 120 калібру для МП вже замовлені.
На наліпках написано «ми це зробили» але ні! Дочекалися, вимучили.. але
Треба ще.
Не закриті поки що ще 4,2 млн на 5 мінометів 120 калібру для морськоі піхоти.
Ну і ще 4,5 млн зібрати б на 10 мінометів 82 калібру бо черга на зброю і запити в нас навіть половини не закрито (

Ну і головне!.
Бачили б ви як раділи хлопці!!! Як щиро посміхалися!
як кожен міномет, як дитину, виносили з автівки та розвертали обережно.

«Ти навіть не уявлякшь як ви вчасно…
Чим більше зброї зараз тим більше в нас шансів встояти.»
Ці слова для всіх вас. Бо без вашоі підтримки проект «28/82» міномети для ЗСУ не стався би.

Одеса лютує
Грудень 23-квітень 24
Пишайтеся собою, Пишить коментарі, відкривайте нові банки (ну і звісно Розповідайте іншим, що Одеса таки Да здюжила цей іспит!