дякую вам за реакції, ще й так швидко, любі люди🤍

*а ті, хто не поставив, хоча сподобалось, є така нагода)

цей світ відчути блискавичним дотиком,
що ніби мéльки промайнув по кисті –
і набухаючі любов'ю доти
кінчики пальців схочуть відповісти.

і сивий січень свій похід прискорить,
зірчастим сміхом розпадеться відчай,
торкáнню наполегливому скоришся,
примружиш обважнілі млістю вічі.

хоча б у цю зорепадучу мить,
хоча би раз на рік, десятиріччя
забудь свій страх, що знаком оклику лежить
на всіх твоїх дорогах і узбіччях.

відчути світ багряним сірником
запаленим у хижій тиші лісу,
узяти це стрибаюче тепло,

рішуче взяти

і не обпалитись.

*мельки – мигцем, бігло

нарешті знайшла свою творчо-панково-теплу спільноту в Києві. свічково-кам'яне підземелля бару, тиша слухання, сливе божевільний пал декламування і незрівнянний ні з чим блиск захоплення в очах слухачів. не менше власне захоплення й межово-трансове занурення у вірші й співи інших. наповненість. дякую, далі буде 🖤

«Ах життя моє дороге» - Майк Йогансен Ах життя моє дороге, Хто мені дав тебе, тепле й сильне? Бігти берегом, бігти геть, Бігти холодною вогкою рінню. Занести руку з-за хмар, Занести за небесну спину. Ро‌змах. В удар Тіло. Голову. Руку вкинути. Ах життя…