Giorgione

Спонтанно вирішив записати своє улюблене коротке оповідання Борхеса.
Насправді вже кілька років мрію повністю озвучити всього перекладеного Борхеса українською.
Напишіть в коментарях як вам така ідея і моє виконання загалом

Гарну загадку щойно розгадав, читаючи "ermetismo" Сергія Лущика. На 58 стопінці знайшов такий ось фраґмент:

"12. Гадсон

У кожного океану є свої складники: зовнішні та внутрішні моря, річки, які впадають або витікають, протоки і канали, затоки etc. У Нашого було безліч складників, але один вирізнявся найбільше, затока затока Гадсон. Його права рука, його шия. Вона постійно щось йому нашіптувала. Тримала градус його напруги. Контроль. Головний складник мюзиклу. Перша скрипка. Їй можна було викреслювати зі списку будь-що. І будь-що у нього заносити. Як не крути, її кругом пальця не обведеш. Вона все планувала обсесивно. Професійний підхід, якісний. У кожного своя роль: місце, час, тони-напівтони, рухи, натяки, думки, дії все. <<Наш Мюзикл - сама Довершеність!» Це й не дивно: вона справжній ходячий калькулятор, комп'ютер, база даних, жорсткий диск, хмара. Довжина річки Хуанхе? Та просто: 5464 кілометри. Максимальна глибина Верхнього озера? Та легко: 406 метрів. Площа моря Мовсона? Тю: 333 тисячі кілометрів квадратних.

Її функція: розділити виручку.
Її міфологічний персонаж: Тефіда."

Ця героїня знає абсолютно все про всі водойми світу, адже ця титаніда, дружина Океана, є матір'ю трьох тисяч потоків і трьох тисяч океанід.
Отримую потужне задо волення від читання!

Максим дивиться на ту фреску не знати в який раз, і серце його стискається з жалю, а думка б'ється в розпуці перед великою загадкою: чому янгол мучить те ягнятко? Адже ж он там, на іншій стіні, ті ягнятка прийшли до ясел славити народження Христа, такі зворушливо милі. За що ж янгол впіймав те ягнятко й розмахує таким страшним, вогненним мечем? І чому той янгол має меч, але не ріже сам ягнятка, а тягне його до того бородатого дядька, що повалив малого хлопчика, заміряючись ножем?..
Максим дивиться на фреску, слухає, як б'ється його серце, як б'ється думка, як несамовито кричать стрижі, ніби до того ягнятка озиваючись чи кличучи на ґвалт; чує, як п'янко пахнуть липи, дивиться, як сліпучо мерехтять хрести, дивиться в зеніт, задерши голову… Голова трохи наморочиться, і йому здається, що він пливе разом із сліпучими банями й хрестами, разом із дубами й липами, разом із усім собором, разом зі зграями стрижів — пливе десь у безмежній синяві, в неосяжному просторі… Так, як пливуть хмари ладану повз золоті іконостаси під час служби в цьому соборі. Як пливуть молитви… надії… сподівання… Як пливе віра в чудесне…
Чим може скінчитися бій одинокої, скаліченої, розторощеної, малої людини проти всього світу — проти світу зла, проти чорної великої ночі безглуздя й смерти?.."

До останньої сторінки, я так і не знав, як закінчиться цей вічний біг, вічний бій проти смерті. Максимові співчуваєш, радієш з ним і лютуєш, ненавидиш і надієшся. Саме тому, це одна з найсильніших книг класичної української літератури.

Vincent van Gogh

- Суперечності між матеріальним і духовним — акцент на предметах і колекціях створює відчуття багатства, але й безглуздя у їх надлишку.
- Зображення різноманітних тварин і предметів стає символом життєвих циклів, смерті і переродження, спостереження за світом, де все заморожене в часі.

Таким чином, уривок відкриває глибокі філософські питання про існування, свідомість і природу реальності, використовуючи символіку, що викликає відчуття розгубленості в нескінченному лабіринті життя.

Уривок розгортає складну систему образів та символіки, які підкреслюють відчуття безнадії, заплутаності та фрагментарності існування.

Символи:
1. Мініатюри та палаци — символи втраченого величі та краси, що можуть асоціюватися з минулим, яке стало недосяжним.
2. Запорошений капсуль — вказує на забуті спогади або почуття, які накопичуються і стають частиною свідомості, проте втрачають своє значення.
3. Крилатий Танатос — символ смерті і переходу, акцентує на невідворотності цього процесу.

Алюзії:
1. Класичні літературні фігури (Едіп, Мельмот) — їх присутність підкреслює теми трагічності, пошуку сенсу та відчуття приреченості.
2. “O sancta simplicitas” — наводить на думки про втрату простоти й чистоти, показуючи, як складні переживання затінюють істину.

Приховані сенси:
- Місце, описане як "санктум санкторум", стає метафорою для інтимних, але часто жахливих спогадів, які залишаються прихованими в глибинах підсвідомості.
- Багатошаровість простору (фіранки, драпіровки) символізує парадоксальні перешкоди, які заважають чітко бачити реальність, створюючи враження, що навіть спроби зрозуміти щось призводять до ще більшого заплутування.

Тематика:
- Пошук сенсу у безглуздості повсякденності, де всі ці предмети і символи виявляються просто затиснутими між реальністю і ілюзією.
- Відчуття безмежності у «коридорах» думок, де постійно виникають нові питання, а старі залишаються без відповіді.
- Ізоляція — спостерігач виявляється самотнім у цій величезній, але неживій обителі, що викликає глибокий смуток і відчай.

Таким чином, уривок підкреслює психологічні травми та філософські питання, створюючи враження безвиході в лабіринті власних думок і спогадів. Вона стає метафорою для складного внутрішнього світу людини, де намагається знайти сенс у безглуздому і заплутаному.

У цьому уривку автор створює неймовірний світ, що поєднує елементи містики, філософії і глибокого психоаналізу. Складні образи та багатошарові символи занурюють читача у заплутаний лабіринт людських переживань, де кожен крок веде до нових відкриттів і запитань.

Спостерігаючи за світильниками та павукоподібними люстрами, ми відчуваємо на собі тягар історії, відбитої в предметах колекцій, які зберігають спогади про минуле. Вибір слів, відсилок до античних фігур і релігійних символів, збагачує текст, надаючи йому глибини і багатогранності. Це не просто оповідь, а запрошення до екзистенційних роздумів про сенс життя, смерті і пам’яті.

Автор майстерно грає з простором, створюючи відчуття безвиході в антикварному хаосі, що віддзеркалює внутрішні конфлікти і страхи. Цей уривок не залишить байдужим жодного читача: він спонукає замислитися про власні сновидіння і спогади, запитуючи, де межа між реальністю і ілюзією.

Якщо ви шукаєте книгу, яка зможе викликати емоції, поставити важливі запитання і провести через світлі та темні куточки людської душі, цей текст — ваш ідеальний вибір. Не пропустіть можливість зануритися у глибини цієї майстерної роботи, яка обіцяє залишити слід у вашій свідомості.

Chat Gpt аналізує уривок з "Тетраморфеуса". Здається я знайшов свого ідеального читача)

Уривок насичений алюзіями і посиланнями на літературу, мистецтво та філософію, створюючи атмосферу сну і відчуження.

Алюзії:
1. Морфей — божество снів у грецькій міфології, символ сновидінь та трансцендентного.
2. Лауданум — опіумний настій, що використовувався для зняття болю, вказує на пошук втечі від реальності.
3. Аліґ’єрі — Данте, автор "Божественної комедії", підкреслює тему подорожі через світ душ.
4. Поліфіл і Улісс — герої, що символізують мандрівки та пошуки істини; Улісс особливо асоціюється з пригодами та спробами зрозуміти життя.
5. "What dreams may come" — цитата з Гамлета, що ставить питання про сни та смерті.

Теми:
- Взаємозв'язок між сном і реальністю, часу і пам'яті.
- Стан відчуження в антикварному просторі, де минуле і сучасне переплітаються.
- Філософські роздуми про існування, смерть та ілюзію.

Образи:
- Кунсткамера і ломбард — символи зберігання минулого, натякають на безвихідь і замкненість.
- Сновидні візії — підкреслюють важливість внутрішнього світу проти зовнішніх реалій.

У загальному, текст створює густу, меланхолійну атмосферу, де подорож у сні стає відображенням глибоких екзистенційних пошуків.

Текст також підкреслює концепцію часу як циклічного і спотвореного. Описане місце — антикварна крамниця — стає символом застою, де різні епохи і реальності перетинаються.

Структура і стиль:
- Використання епітетів і метафор створює візуально насичене зображення. Наприклад, "оссуарії тронів і олтарів" навіює ідею про вмирання і забуття.
- Синтаксична складність — довгі, заплутані речення відображають стан розгубленості та безвиході. Це підсилює відчуття часу, що тягнеться.

Психологічний аспект:
- Автор показує стан глибокої меланхолії та відчуженості. Відвідувач у "крамниці" стає символом кожного, хто шукає сенс у забутті, переживаючи глибокі внутрішні конфлікти.
- Питання про "сни в мавзолеєві" підкреслює безнадійність пошуку утечі в минулому.

Філософські запитання:
- "What dreams may come" ставить запитання про природу сновидінь та їхнє місце в житті і смерті. Чи є у снах можливість пізнання, чи це лише ілюзії, що відволікають від реальності?

Таким чином, уривок зосереджується на темах смерті, сновидінь і відчуження, через призму багатошарових образів та літературних алюзій, створюючи глибокий емоційний і філософський контекст. Ця динаміка, з одного боку, запрошує до роздумів, а з іншого — провокує відчуття безвиході.

Уривок насичений символами та алюзіями, що створюють атмосферу загадковості та складності.

Символи:
1. Світильник і люстра-павук — символи освітлення та спостереження, можливо, вказують на знання, але також і на пастки.
2. Гомункулус — алегорія на створене життя, що натякає на людську вразливість та нездатність контролювати власні творіння.
3. Саван Мельмота — відсилка до образу смерті та забуття, створює асоціації з містикою і таємничістю.

Алюзії:
1. Agnus Dei — вказує на релігійний контекст, символ жертви, підкреслює ідею спасіння чи загибелі.
2. Едіп — герої, що стали символом трагедії і самоусвідомлення, проекціюють ідею безвиході.
3. Сарпедон — фігура з античної міфології, підкреслює теми героїзму та смерті.

Приховані сенси:
- Простір опису (крамниця, коридори) стає метафорою для розуму, заплутаним лабіринтом спогадів і думок, де важко знайти вихід.
- Постійне повторення образів драпіровок і фіранок може символізувати перешкоди на шляху до істини, замість того, щоб пропускати світло.
- Питання про "недавні оргії" вказує на прагнення до відчуттів, втрати і упущені можливості.

Тематика:
- Відчуження і безнадія — персонаж перебуває у світі, де ніщо не є справжнім, все обманює, і навіть час стає ілюзією.

Giorgione