(Вимбачте за песимістичні настрої зі самого ранку, але в мене потужний флешбек у ранок у листопаді 2016, коли я так само в громадському транспорті дізналася про попередні результати їхніх виборів і випала в осад із людської тупості.)

Штати такі Штати. Стріляти далі доведеться без прикриття. Ходімо донатити.

А взагалі не хнюп, чого це я. Все-таки в ГП я свого часу награлася добряче. От був би це якийсь прикольний сай-фай, який ставлю НЕ Я, можна було б постраждати для годиться.

Насправді вся ця історія з брекетами минає значно легше, ніж я очікувала. До зубного болю я за життя дуже звикла, тому тут нічого нового. Візуально власні безбрекетні зуби мені не подобалися так само. Гризти чипси, джерки і тому подібне, не зриваючи брекети, я навчилася. Так, не можу кусати фрукти, крім мʼяких. Так, усе застрягає і липне. Так, підтяжка/зміна дуг тимчасово псує якість життя.

Та все ж. Тішуся, що змогла наважитися.

Ортодонт: Після цього сеансу відпущу вас на півтора місяці, щоб ви встигли припинити мене ненавидіти.
Я: За що ненавидіти?
Ортодонт: встановлює найжорстокіші дуги, від яких моментально стає дуже боляче
Я: А, от за що.

Наснилося сьогодні щось середнє між антиутопією, рольовою грою про королівський палац і "Футурологічним конгресом" Станіслава Лема. В форматі "ми всі граємо, що ми такі дружні, але насправді крок праворуч-крок ліворуч — розстріл" і ніхто не помічає, що, наприклад, харчі, які візуально сприймаються як бенкет, насправді дуже обмежені і люди хитаються від голоду.

Підсвідомість така підсвідомість.

Здивована, що в нас досі ніхто не робить такі сюрприз-набори. Ну або що я досі на них не наштовхнулася.

Колись я психану і започаткую власний бізнес для любителів естетичного канцелярського мотлоху.

...в чаті каналу неочікувано народився фанфік про діснеївських принцес і ЗСУ. Цього точно не було в моєму бінго-списку на сьогодні.

Ну, Полудниця з Бетельгейзе, так Полудниця з Бетельгейзе.

Nota Bene. Напевно, все ж потрібно додати в книжку жирні тригер-ворнінги, бо той морок і безвихідь, які я за час написання вже встигла для самої себе "розвидіти", декого прям протягнули обличчям по склу більш неочікувано, ніж мені того хотілося як авторці. Ну тобто. Ефект досягнутий, це антиутопія, але людей варто попередити.