​? Коли крізь розпач випнуться надії...

​Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.

Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.

Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!

✍ Василь Симоненко

Озброюйте себе знаннями!Не забудьте підписатися на дружні нам канали та поділитися з друзями

? Тицьсюди?

? На честь дати історичного голосування, — прийняття Конституції України, — підготували для вас скарб у кишенюНаш український вибір загартовується найвищим гартом — десятий рік триває визвольна війна. Культура — це також наша зброя. Це те, що ворог знищував протягом століть, щоб змусити нас забути, хто ми є. Але ми памʼятаємо!

???Тримайте збірку корисних, якісних та цікавих українських каналів про культуру та мистецтво, історію, мову та літературу, музику та психологію і, звичайно, книжки.

Тут всі свої! Не дамо ворогу панувати на землі, не дамо захопити інформаційний простір. Вивчайте українське — озброюйте себе від пропаганди московитів.

Підписуйтесь на дружні нам канали та не забудьте поділитися з друзями ?

?Тиць сюди

​? Як би я знав, де ти живеш...

Як би я знав, де ти живеш,
Дивився б крізь вікно знадвору,
Як ти виходиш із одеж,
І входиш в мрію снів прозору.

Я там стояв би цілу ніч,
Щоб знову бачити, як вранці
Злітає сон із твоїх віч,
І ти встаєш в прозорій тканці.

Та я не знаю… Не дано,
Бо ми з тобою не знайомі,
Та чом же те твоє вікно
Горить в космічному огромі?

Коли дивлюсь на небеса,
Я те вікно щоночі бачу,
І сходить золота краса
В мою фантазію чортячу.

✍ Дмитро Павличко

Покотилося з гори наше щастя,
І над прірвою грозилося впасти,
Зупинилося на краю безодні,
Щоб не завтра щось робили – сьогодні.

Подивилося на нас, та й спитало:
Було щастя вам багато чи мало?
Почекало, позітхало, та й впало.
Може, дійсно, забагато ми мали?

Пізнається майже все в порівнянні,
Наше щастя, як мірило останнє,
Чи багато його мали, чи мало?
А тепер його і зовсім не стало…

✍ Віталій Пригорницький

? Об'єднаймося та підтримаємо одне одного!Унікальні канали, щоб сформувати для себе досконале культурне середовище, — ТУТ
Ваш путівник до кращого українського контенту

✍ Олег Ольжич

​​​Не співайте мені сеї пісні,
Не вражайте серденька мого!
Легким сном спить мій жаль у серденьку,
Нащо співом будити його?

Ви не знаєте, що я гадаю,
Як сиджу я мовчазна, бліда.
То ж тоді в мене в серці глибоко
Сяя пісня сумная рида!

✍ Леся Українка

#поезіяпідписників

Кондор літає парами. Хмари повзуть донизу.
Тут поруч активні вулкани енергіями пронизують.
Небесними пензлями писані лапаті каскадні Анди.
Три вдихи і ти станеш іншою, у горах нема буфонади.
Серце землі з-під килима екваторіальних туманів
Посилить душевну видимість. Гори – це сито омани.

7.01.2020

? Міла Шевчук

Самотній сум розіп’ятої п’ятниці,
Зітхає день у сутінках годин,
Бо він один.
Нема йому порадниці
Над мороком непрощених провин.
Зітхає день.Не плаче – лиш зітхає,
Бо хмарам сліз проронених шкода.
Чия біда
У тім, що затихає
Комусь привиджена часу хода…
Комусь намічена на серця матриці.
А втім, зітхаючи, і день, і ніч
Із протиріч
Розіп’ятої п’ятниці
Тікають в сон суботніх протиріч…

✍ Анна Багряна