Питання з-за угла мішечком: які правила перетину кордону зі щурами в напрямок України?
Знаю, що для котів/собак/тхорів потрібні документи, чи розповсюджується це на мого Жигуля?
Або які органи можуть надати компетентну відповідь?

Продовження

Я взагалі-то знала, що вони з жінкою в контрах, бо тоді ще мала фєйсбук, в якому національний жіночий спорт «доказати йому яка я щаслива з іншим» білими нитками прошивався в її сторіз.
Тому на вечерю погодилася, того шо захотіла. Того що «захотіть» — це достатня причина для згоди, як і «не захотіть» достатньо для відмови.
Та про їбатись в мене, скромної християнської дівчини, в думках не було, я дійсно наївно крокувала вечеряти. Як я це знала — бо перед запланованою єблею я зазвичай приводжу себе в порядок, миюсь, голюсь, роблю манікюр. Але як раз за місяць до цього я прочитала книжку Яель Адлер «людина противна», і перестала митись милом/гелем/шампунем, тільки водичкою, також перестала голитись, відростила пазурі на ногах, пахла фізичною роботою і знала про це.
За вечерею він поцьомав мене в щічку за те, що я заборонила йому палити сіжку — йому подобалась і я і моє піклування, але саме після фізичного чмока я зрозуміла, навіщо на його думку я сюда прийшла. Не буду брехати, в першу хвилину я запанікувала, і почала збиратися додому. Він зупинив мене:
— Не вигадуй
Цієї фрази вистачило, щоб охолонути, і розкинути звивинами. Мозок працював швидко. Дати дьору? Він не нападе, я була певна, але звільнити звільнить, ображене чоловіче его знайде причину. Закатать скандал, і самій звільнитися, закликаючи до його совісті і взагалі за кого він мене приймає? І, образившись, закритися стіною від усіх чоловіків, лити сльози про несправедливість патріархату?
Нє. Я могла щось з цього мати.
Хочу бути кристально прозрачною, я розуміла своє вразливе положення, коли йшла з ним на другий поверх в його спальню. Він бос, я підлегла, при любих контекстах я вже в просаку. Але я не була жертвою і не збиралася нею ставати.
Поки він трахався, мені думалось: «я смерджу, натурально воняю. І я в ліжку з мільйонером. Чоловіки хочуть їбати будь що, це взагалі не комплімент для жінок — бути бажаною», раз, два: «я, вонюча, товста, з грубим голосом і матюками, можу спокусити мільйонера, просто проявивши трохи піклування».
В кінці, тяжко дихаючи, він сказав: «тепер ти моя», і почав планувати, як ми станемо кудись їздити, десь відпочивати. Я нічого не відповідала і збиралась додому.
Наступні декілька днів я його гостила; потім прийшла війна. Він звав до себе — втішити. Я морозилась, і злягла. Отямившись, взялась за допомогу. І доїла його, більше не спавши з ним.
Він влаштовував моїх знайомих закордоном. Владнав на митниці скандал з ліками для онкохворої до Києва, які мали мені стати у 2к євро штрафу. Подарував моїй родині гінєратор. Взагалі дрібнично відпрацював, просто тому що в мене добре серце і не було настрою щось вимагати.
Але ця ситуація дала мені розуміння своєї влади. Просто коли ти ростеш товстою прищавою неврівноваженою пацанкою, в стосунках ти майже постійно на ізжогє; ти довго будеш сумніватися в своїй єбабєльності і бажаності. Чи я йому подобаюсь? Чи я йому потрібна? Чи він мене хоче? Все романтизується на комплексах і невпевненості.
Чувак відкрив мені очі, нехай і ціною піздопропуска, що я можу мати, кого захочу, і як захочу, якщо захочу. Що не потрібно «заслуговувати» уваги, випрошувати, лити сльози, принижуватись, аби Він був зі мною.
Не буде Він, буде Інший, якщо хтось з Них взагалі настільки впаде до серця. Це не означає, що всі чоловіки будуть лягати до моїх ніг. Це означає, що мені не потрібно намагатися, щоб лягали. Така перспектива, і таке полегшення. Хтось зрозумів цу істину давно, хтось недавно, хтось, як і я, взагалі не думав, що так можна було, і потрібно все життя добиватися кохання Того Самого, або вмирати за ним.
Будь вільна вмирати за ким завгодно, та по дорозі не забувай фокусуватись на собі, своєму щастю, своїй меті, і своїх бажаннях.

Розповім вам по-сєкрєту про околоВайнштайновський секс із своїм босом, про який не можу із тактичності поділитися у тіктоці бо не знаю, чи його жінка знає. Вони обоє сталкерять всі мої акаунти в ТТ, ну і я досі працюю у нього, і вона працює зі мною на одному периметру.
За два дня до війни ми їхали з моїм босом у його лєксусі по мій перший вид на проживання у Литві (тимчасовий європаспорт для нерезидентів), розмовляючи про його дочок, які розкидані по світу — старша із родиною живе в Швейцарії, середня в Іспанії, молодша довчається в Італії. Бос ділився хвилюваннями з приводу лайки з молодшою; це я згадала для того щоб підкреслити панібратськи відносини з босом які устаканились між нами з першої зустрічі.
Ми познайомилися у 2018 році, коли він подзвонив мені знайшовши мою анкету на ворк.юа, і запропонувавши попрацювати пекарем у невеличкій пекарні поблизу Вільнюса, в селі. Звучало як мрія, так шо я не вагалась. Моє серце покорила натуральність і якась людяна простота боса, коли саме він, евроєміліонер, приїхав забрати мене з сумками з вокзалу. Не його помічники, не секретарі, він, лисий дядька років шістдесяти в окулярах під два метра ростом. З того дня я відчувала себе з ним зручно, на короткій нозі, і в нас ніколи не було «офіціальних» відносин.
Ось і в тей день, вибираючись із лєксуса біля міграційної служби, я нагадала йому, що він паркується, як мудак, і що краще б за кермо сіла я, на що отримала сором'язливе «та знаю я, але хуй тобі, а не лєксус», і ввічливу посмішку.
Забравши документи, ми поїхали відсвяткувати чізкейком у кав'ярню, де мова зайшла за акції-облігації і взагалі фінансову грамотність. Я запитала в нього, чи є в його компанії місце, де я б могла заробляти 4к євро в місяць і не їбати собі мозок всіми тими біржами. Він відповів, що цю позицію потрібно обговорити сьогодні у нього за вечерею. Я звикла до його їбанутих сесксистських підкатів, старого собаку перероблювати не моя робота. Але нагадала, що в нього є жінка (вже третя, здається. Не розписані офіційно, спільних дітей немає), на що він відповів, що вони розійшлися, бо ж навіть новий рік він святкував вдома один, саменький.
— О, - кажу, - а чого не дзвонили, я теж одна соплі жувала
— Ну так я про шо, давай сьогодні ввечері і відсвяткуємо

Допишу на днях бо медитувати час