Друзі, книга уже на сайті!

Дорогі, це сталося! Моя нова поетична книжка існує у фізичному форматі і її можна купити на фестивалі "Книжкова країна" (видавництво "Сумна вівця", стенд 34. Хто у Києві - маєте змогу потримати її у руках раніше за авторку! Приємної вам книжкової мандрівки❤️

весняна геометрія полів
запах майбутніх хлібів
за вікном
заспокоїть

ці сонячні дні ще настануть
напоять наповнять зерна
вдихнеш і солодко
не рахуй їх будь ласка

в одному із них
пам'ятаєш
ти казала
зелені шторки у нашім купе
зливаються із зеленню за вікном

кілометр за кілометром

сьогодні
знимкую тебе біля дому
ти пручаєшся і смієшся

у кадрі залишиться розмита радість
травневого вечора
багато-багато русявого волосся
(мого і твого)
міцні-міцні плечі
які не встигають мене спинити

кущ жасмину поруч
коментує нашу гру теплим шелестом
та усміхається

• у нашому місті намиста
  тільки з кісток
  ми тримаєм своїх
  померлих при собі
  їхні голоси стоять стіною
  поміж нами тодішніми
  і теперішніми
  голоси - замість стін
  а десь - і дому
  стоять

голоси - із кісток
колисають
заснеш - не виснуєш
нову намистину

ця була не близьким знайомим
обіцялись на каву
не встигли

• у такому глибокому лісі
  ми нарешті б могли спочити

перший листок покриє горе
другий покриє плечі
третій покриє очі

а далі
що ніч що день - тихо

виший виший мені
такий ліс
хоча би по пам'яті

я підхоплю твою нитку

**
третій листок покриє очі
другий покриє плечі
третій покриє горе

далі - не пустиш

на стільки життів шкіра одна
від усіх не сховаєш

у такому лісі
теплому як материнський живіт
нарешті

хоча би по пам'яті

• важко уявляти як цей сад поставав із попелу
  сад належить місту, належить поствоєнній історії німецького міста свого часу знищеного десь на дев'яносто відсотків

важко уявляти навіть із розрахунку
що попіл це чудове добриво
та тягар цих роздумів - це для інших

думати про смерть як про частину циклу
життя
це привілей великої відстані до реальної небезпеки
де слова "смерть" не означає "убивство"
життя надто коротке й крихке
для такої байдужості

тільки навчишся розрізняти стиглі плоди від зелебух
а вже твої однокласники вирушають на фронт
захищати свої сади

думати про історію немає часу
уявлення про минуле минають із людьми
убитими цими днями

ні, не подумайте
це не розмова про смерть
ні, не зараз

• кінець історії.
  час у вечірніх чашках більше нам не належав
  за вікном чути вибух може два
  підлога встелена мертвими мухами
  скоро осінь

змінимо тему
стіни вібруватимуть дурним сміхом
хто кого цілував першим
хто кому зізнавався
історії не існували в однині набували
неозначеності
стихійності
як чорний чай у наших втомлених чашках
як час проведений разом

того вечору чулось
зрушення
зміна природного стану речей
наче завтра не треба до праці а потім
до супермаркету
чувся кінець історії так як кінець оповіді
затиханням
а тоді
хтось знову поставив чайник до кипіння.