ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПОВОДЖЕННЯ З ЧОЛОВІКОМ

Вам знайома така картина?
Чоловік поринув у якісь глобальні плани, які він, крокуючи туди-сюди, натхненно висловлює вголос. Наприклад, йому заманулося щось серйозно змінити: будинок продати та побудувати новий, відкрити бізнес, переїхати в інше місто, країну…
Він розвиває свою думку логічно та доводить, що так буде краще.
Але у дружини ці «наполеонівські» плани не викликають захоплення. Вона вголос висловлює сумніви щодо їх розумності. Виникає «коротке замикання», (що переходить у довге, чоловік замикається у собі). Чоловік у такий момент дратується та вважає свою дружину головною причиною своїх нереалізованих ідей. Вона і тільки вона стоїть на заваді всіх його досягнень.

Де тут помилка дружини? Що не так? Адже вона просто сказала свою думку.

Слід зрозуміти одну важливу штуку: якщо чоловік уголос висловлює свої мегаплани, це не означає, що він обов'язково має намір їх втілювати. Він просто мріє! А Ви йому ламаєте всю насолоду. Однією із чоловічих потреб є ідейність. Коли він виношує свої світові ідеї, він розвивається. Не заважайте йому розвиватись. Він помріє, відчує свою значущість, креативність та… заспокоїться.

А якщо Ви, навпаки, підтакуватимете йому і відвідаєте його повітряний замок, скажете: «Як тут все гарно!»,
то, можливо, він знайде форс-мажорні обставини, які від нього не залежать і завадять йому виконати його шедевральну ідею. Але в цьому випадку Ви сприйматиметеся ним не перешкодою, а соратником, ідейним партнером. Йому з Вами цікаво. Адже він похвальний герой у Ваших очах. Де Ви ще знайдете такого кмітливого чоловіка?

P.S.
У крайньому випадку, якщо чоловік явно божеволіє, то краще в цей момент просто промовчати. Скажіть свою думку пізніше. Як це зробила мудра Авігея щодо безрозсудного Навалу. Не сперечайтеся. Дотримуйтесь техніки безпеки.

Кохання – це завжди взаємно. Якщо ви бачите егоїзм або стосунки будуються за принципом «в одні ворота» і кажете собі «Мого кохання на двох вистачить», то це взагалі не про кохання. Краще не починати стосунки з цього ❤️‍🩹. Взаємна любов – ключ до щастя та гармонії у відносинах.

Любов у вісімнадцять років сповнена свіжості, яка ніколи не повинна зникати. На жаль, багато подружніх пар дозволяють рутині і нестачі ініціативи згасити вогонь кохання.

Любов, щоб вижити з плином часу потребує такої ж старанної турботи, як і ніжна рослина.

Недостатньо просто поливати її, треба точно відміряти кількість води, щоб і не залити, і не дати засохнути.

Вона потребує харчування, яке оновлює її коріння. Треба виставляти її на сонце, але стежити, щоб промені не спалили її листя. Ніхто не рухає рослину абияк, не обриває квіти, не ламає паростки.

Та обставина, що любовні листи вже не пишуться після весілля, показує, що стосунки не отримують достатнього харчування. Скажу більше – необхідно більше ніжних слів і жестів кохання після весілля, ніж до нього. Зав'язати стосунки легко, зробити їх довготривалими—серйозна робота.

Кохання потрібно висловлювати. Без цього кохання вмирає. Треба говорити про те, що любиш, кожен день і кожен момент, це ніколи не буває зайвим.

Деякі одружуються і забувають про квіти, красиві слова, листівки, подарунки та прояви ласки, які були до весілля. Начебто мети досягнуто, і нічого не треба більше домагатися. Але це помилка. Кохання — це гора, на яку підіймаєшся щодня.

Коли ти останній раз говорив дружині, як багато вона означає для тебе? Коли останній раз ти говорила своєму чоловікові, що любиш його без усіляких умов? Який спільний подарунок ви зробили один одному за останній час, щоб висловити своє кохання?

Що чекає на таких батьків у майбутньому? Їхні діти матимуть своє коло спілкування, і їхні інтереси стоятимуть вище за спілкування зі своїми батьками, а якщо це спілкування і буде, то від трьох до десяти секунд на день, а у когось не буде його і зовсім.

Наш світ має багато матеріальних цінностей, які не можливо придбати за все своє коротке життя. А гарне життя коштує великих грошей, які не можливо заробити дуже швидко та достатньо. Так, нам треба трудитися, треба щось заробляти і якось оплачувати життя в цьому світі, але це не повинно зайняти чільне місце і стати метою та змістом життя. А щоб зрозуміти, що має бути самим важливим, це можна швидко визначити, оскільки це можна буде взяти із собою на Небо. Чи можу я взяти туди своїх дітей? Так, і привести їх до Бога і сказати: Ось я і діти, яких дав мені Господь! (Іс.8: 18). Чи можу я взяти на Небо свій характер? Так, але він має бути святим і праведним і відображати Ісуса. Чи можу я взяти на Небо всі свої речі та гроші? А навіщо вони там будуть потрібні? Там будуть інші цінності, там цінуватимуться дружба та любов, а оплата всіх послуг здійснюватиметься саме цими цінностями.
Багато зайнятих батьків виправдовують свою зайнятість і постійну відсутність у сім'ї тим, що вони працюють на благо дітей, щоб у них все було і їм було добре.

А дітям не потрібні ці блага, їм потрібен тато та його час. Але коли батько так розставляє пріоритети, то хай так і буде. Тільки жнива такого посіву буде дуже гіркими.

Зараз нашим дітям не так уже й багато треба. Коли вони в пріоритеті, то їм не так важливо скільки часу ми їм приділяємо на ігри і у що ми з ними граємо. Вони знають, що ми їм доступні в будь-який час і вони зможуть завжди отримати від нас те, чого так потребують їхні юні серця. Дітям потрібні батьки. І якими б зайнятими не були ці люди, для будь-якої дитини тато — це найрідніша людина. Якщо тато помер, то це та неминучість, яку треба прийняти, але якщо він живий, а його немає чи він не доступний, його ніхто і ніщо не замінить.

Є гарна звістка в тому, що Небесний Батько може заповнити відсутність земного батька і дати набагато більше, але душа дитини все одно потребує тата, з ким можна провести час і мати діалог.У дітей не так багато мудрості, щоб висловити всю свою потребу в присутності та значущості для них батька, тому вони мовчки приймають те, що мають та будують свої життєві цінності, де немає тата.

Роль батька в сім'ї, його вплив, його настанови та авторитет, дуже важливі у питанні виховання особистості. Говорять, що незамінних людей немає. Сім'я – це те місце, де на ваше місце немає нікого, кращого чи схожого, ви тут незамінні. І варто це пам'ятати та розуміти. Але якщо батькові цього не зрозуміло, то хто йому зможе це донести? Може цей пост щось змінить у свідомості батька, що читає чи слухає? Скільки мільйонів коштує пробудження твоєї дитини? Ці гроші тобі насправді важливіші за того, хто подарований тобі Богом назавжди? Бог знає наші потреби і дбає про нас навіть у найважчий час, а ось замінити нас у наших сім'ях навіть Він не може.
Бумеранг стосунків обов'язково повернеться. Що ми сіємо, те й пожинатимемо.

«Тату, пограй зі мною!»

Якби вам подарували 20 мільйонів доларів, то щоб ви сказали цій людині? Думаю, що ви б подякували їй від щирого серця і стали б думати про те, як би краще вкласти ці гроші. А якби вам їх подарували з однією умовою, що ваша дитина завтра не прокинеться, то чи погодилися б ви на такий подарунок? Думаю, що будь-який розсудливий батько чи мати не погодяться обміняти своїх дітей на жодні гроші, навіть якщо до цієї цифри почнуть приписувати нулі. Пробудження ваших дітей та їхня ранкова радість коштують набагато дорожче, ніж усі багатства цього світу. Так само можна сказати про кожного з нас. Немає такої цифри грошових сум, яку я погодилася б проміняти на моє ранкове пробудження. Та й ми не свої і тіла наші належать Святому Богу, Який викупив нас кров'ю Свого Улюбленого Сина. Читаємо про це в 1Кор.6: 19-20.

Але якщо подібне питання поставити сучасним дітям, а замість грошей запропонувати новий смартфон або популярну комп'ютерну гру, або телевізійні програми, а на противагу поставити пробудження їхнього батька, то багато хто з легкістю вибере перше, а хтось із них навіть не бачитиме сенсу свого пробудження без усіх цих гаджетів та джерел розваги. І це та реальність стану нашого суспільства, у якому ми живемо. А чому таке відбувається? Тому що Бог цього століття засліпив уми людей, щоб для них не засяяло світло Євангелії про славу Христа… (2Кор.4:3).

Чим старші стають діти, тим більше усіляких ідей їм спадає на думку. Вони дуже креативні і можуть вигадувати на ходу всілякі умовиводи та висловлювання, а їхня логіка часом захоплює і дивує. Вони можуть з нічого зробити цікаву гру і завжди знаходять собі заняття

Мама, як правило, завжди знаходиться поряд з дітьми, особливо якщо вони ще маленькі. А тато — на роботі чи він зайнятий, чи дуже втомився.

Багато людей робили статистику опитування дітей, намагаючись зрозуміти, скільки часу вони проводять у спілкуванні зі своїми батьками. Отримані цифри були приголомшливими. Від трьох до десяти секунд на день! А хтось місяцями не бачить своїх батьків, а хтось їх просто не має.

А якщо взяти статистику екранного часу, який проводять діти перед електронними пристроями та носіями інформації, ці цифри дивують не менше, ніж попередні. Від шести до десяти годин на день!

Як ви вважаєте, хто займається вихованням наших дітей? Де знаходиться їхній розум? Які цінності їм прищеплюються у тому, що вони дивляться та у що грають?

Кожен батько, рано чи пізно, почує таке прохання: "Тату, пограй зі мною!" Що ви відповісте своїй дитині? Чи знайдеться у вас достатньо мужності, щоб відкласти всі свої важливі справи, забути про втому і присвятити свій час тому, чиє пробудження для вас дорожче за всі світські багатства?

Легко ставити такі питання, особливо коли діти виросли і мають свої сім'ї. Але я теж багато разів чула це прохання і не завжди позитивно відповідала на потреби дитини. А час іде дуже швидко та діти, хоч і дуже повільно ростуть, але дуже швидко дорослішають та навчаються. І ми, батьки, вчимо їх багато чому, навіть якщо не маємо з ними контакту.

Можна дуже легко навчити дитину тому, що в цьому світі є важливіші речі та справи, ніж вона. Що є особисті інтереси, які стоять вище за сімейні обов'язки. Що навіть є такі види служіння, які я не можу поміняти на спільний час зі своїми дітьми. І діти дуже добре засвоюють ці уроки та не сперечаються зі старшими. Вони не мають достатньо мудрості, щоб зрозуміти зайнятість своїх батьків, їхні турботи, їхній тягар боргів і проблем, які вони постійно вирішують. Дитина бачить, що вона менш важлива і тому сама знаходить собі заняття або гру і, колись, у її серці відбувається перелом цінностей і трапляється щось таке, що вже не можливо буде відновити і передати естафету своєї віри, і донести до неї, що Небесний Батько любить її неймовірно більше, коли немає прикладу любові земного батька.

«Три засоби для зміцнення вашого шлюбу»

Відносини у шлюбі схожі на автомобіль – якщо будуть дотримані належні умови, він працюватиме злагоджено. Однак, якщо з ним погано поводяться і не стежать за ним, то шлюб обов'язково розвалиться.

На щастя, є способи, як зберегти наш шлюб: співчуття, увага та співпраця. Давайте розглянемо кожну з цих складових уважніше.

Співчуття.

Співчуття лежить в основі всіх значущих відносин, тому що коли ми відчуваємо співчуття до нашого партнера, ми хочемо дбати про його чи її благополуччя. Ми намагаємося ставити себе на його місце, виявляючи співчуття та турботу про проблеми, з якими він/ вона стикається.

З мого досвіду, прояв співчуття не обов'язково відбувається автоматично, але його можна розвивати, як і емпатію. Пам'ятаючи про те, що співчуття необхідно постійно, шукайте способи виявити турботу та співчуття до всіх неприємностей, які відчуває ваш партнер. Будьте у пошуках можливостей, щоб показати співчуття – і вони з'являться.

Увага також є життєво важливою для підтримки відносин. Увага показує, що ви вдумливо ставитеся до свого партнера, поважаєте його.
Подумайте і згадайте про те, яка мова кохання у вашого партнера, як він чи вона хотіли б, щоб ви до них відносилися. Ваш супутник, напевно, вже поділився з вами тим, що для нього цінне, а що не дуже. Це розповість вам про те, як ваш партнер очікує від вас прояву кохання.

Занадто часто ми любимо свою половинку так, як хочемо, щоби нас любили. Ми спілкуємося так, як це є природним для нас, але не обов'язково ефективно для нього. Витратьте час, щоб подумати, хто ця людина, з якою ви перебуваєте в шлюбі. Які його унікальні потреби? Як він хоче, щоб його любили?

Співробітництво.

Співпраця абсолютно необхідна у шлюбі. Ефективна співпраця веде до кращого прийняття рішень, спілкування та обміну цінностями. Співпраця також спричиняє позитивне відчуття командної роботи.
Однак дві людини не можуть домовитися про все; шлюб – це змішання двох різних людей, з різним походженням, цінностями та принципами. Це частина того, що робить шлюб таким захоплюючим – змішання різних поглядів. Незважаючи на те, що ці відмінності споконвічно цікаві, вони можуть призвести до конфлікту. Ви повинні діяти разом, уважно слухати один одного, а потім разом працювати над вирішенням проблем.
Вирішення конфлікту відбувається через силу співробітництва.
Писання каже: «Чи підуть двоє разом, не змовившись між собою?» (Амос 3:3). Щасливі пари погоджуються не тільки йти разом по життю, але й вирішувати проблеми таким чином, щоб поважати один одного.

Ось кілька додаткових ідей, які допоможуть вам розвинути ці якості у шлюбі:

По-перше, рішучість розвивати співчуття, увагу та співпрацю. Ці три риси можна і потрібно розвивати у шлюбі. Це вимагатиме концентрації, наміру та рішучості. Погодьте з вашим партнером цей «трьох етапний план», щоб покращити ваш шлюб.

По-друге, розробіть план розвитку цих рис у шлюбі. Поділіться один з одним, які якості найбільш важливі для вас. Потім подумайте, як ви можете розвивати ці риси. Може, ви вирішите почитати книгу з кожної теми? Може, вирішите прослухати подкасти з цих питань? Складіть конкретний план розвитку цих характеристик у вашому шлюбі.

По-третє, вимірюйте прогрес за кожною якістю. Погодьтеся говорити про це щотижня, доки ви не зміцните ці якості у своєму шлюбі. Погодьтеся давати зворотний зв'язок один одному і бути сприйнятливими один до одного.

Трагедія однієї родини

Давайте подивимося негативний приклад – історію з життя Давида та Мелхоли.
Він у минулому пастух, а вона царська дочка. Здається, він їй не рівний. Однак завдяки перемозі над Голіафом і обіцянкам Саула їхній шлюб відбувся, хоч і не відразу, а після чималих труднощів. Більше того, Саул розраховував використати цей союз у підступних цілях — щоб в особі Мелхоли мав агента, який допомагає знищити Давида.

Однак цар прорахувався – його дочка полюбила сина Єссеєва і стала на його захист, як тільки могла. У важкі часи, коли Давид був змушений переховуватись від Саула, той віддав свою дочку за іншу людину. Однак, коли Давид зрештою сів на престолі, однією з його вимог було повернення до нього законної дружини. Отже, відносини між ними складалися не погані.
Мелхола повернулася до палацу, і тепер вони з Давидом живуть разом. Настає день, коли цар вирішує перенести ковчег до Єрусалиму. Перша спроба виявилася невдалою через низку помилок. Згодом Давид багато чого переосмислив. І ось розпочалося свято. Ми читаємо про це таке: «Давид скакав з усієї сили перед Господом; одягнений же був Давид у лляний ефод. Так Давид та ввесь дім Ізраїлів несли ковчег Господній із вигуками та трубними звуками. Коли входив ковчег Господній до міста Давидового, Мелхола, дочка Саула, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, що скакав і танцював перед Господом, зневажила його в серці своєму. І принесли Господнього ковчега, і поставили його на своєму місці серед скинії, яку Давид збудував для нього. І приніс Давид цілопалення перед Господом, і мирні жертви. Коли Давид закінчив приношення цілоспалень та мирних жертв, то благословив він народ ім'ям Господа Саваота» (2 Цар. 6, 14–18).

Хто зробив таким Неємана? З одного боку, на його авторитетом працювали великі перемоги на полях битв. Але найголовнішим чинником, мабуть, були стосунки в будинку — як між подружжям, так і з боку слуг.

Євангелія також наводить яскраві приклади взаємної поваги між близькими людьми. Після заручин Йосип та Марія мають скласти важкий іспит. Наречений дізнається про те, що наречена вагітна. У цій неймовірно складній ситуації він вважає своїм обов'язком не лише зберегти шляхетність своєї душі та непорочність перед Богом. Для нього важливо зберегти авторитет Марії. Написано, що хотів відпустити її таємно. Заради нареченої наречений поставив себе під удар і міг зазнати нарікання з боку суспільства. Однак Бог через Ангела вносить свої корективи у вирішення проблем Йосипа (Мт. 1, 18–21). Господь оцінив його піклування про Марію і рясно благословив його. Бог не залишить без уваги нашу турботу про авторитет найближчої нам людини і допоможе у складних ситуаціях.
Історія Захарії та Єлисавети також дуже повчальна. Коли постало питання, як назвати народженого хлопчика, Єлисавета поділяє думку чоловіка і не погоджується з сусідами та родичами (Лк. 1, 59–63). Між подружжям повна згода.

Пророк Малахія викривав ізраїльтян за віроломне ставлення до дружин. Чоловіки розривали шлюб із єврейками та одружувалися на язичницях. Бог підкреслює через пророка, що Він утворив шлюб і залишається свідком стосунків між чоловіком і дружиною (Мал. 2, 13–16). Він спостерігає за тим, як вони ставляться один до одного і чи дбають про взаємний авторитет. Якщо вони жорстокі і віроломні, принижують один одного, Він позбавляє їх благословення.

Коли кожен із нас вирішував своє сімейне питання, то довіряв своїй половині не лише руку та серце, а й свій авторитет. Про Бога люди судять за Його дітьми та церквою. Подібно чоловіка оцінюють, дивлячись на його дружину, і навпаки.

Біблія багата на приклади того, як одні люди підтримували авторитет своєї половини, а інші підривали його.

Історія про Неемана (4 Цар. 5 гл.) починається характеристикою цього воєначальника: «Неєман ... був великий чоловік у пана свого і шанований ...» (ст. 1). Іншими словами, він був відомим та авторитетним. Історія знає чимало великих людей, які в очах народу не мали жодного авторитету. Як правило, у них є ціла група підлеглих, яка постійно шукає якісь штучні способи викликати до них повагу. Але секрет авторитетності Неємана крився не в цьому. Про його дружину ми можемо прочитати між рядками. Єврейська дівчинка-служниця, взята в полон, повідомила її про ізраїльського пророка, який сильний зцілити Неємана. Очевидно, ця дівчинка щодня спостерігала за відносинами між паном і його дружиною і помічала, що він у авторитеті у своєї дружини і сам ставиться до неї шанобливо. Тому служниця ділиться з пані секретом і хоче допомогти Неєманові.

Коли воєначальник вирушає в Ізраїль і обурюється словами Єлисея, який запропонував нестандартний спосіб зцілення, на допомогу Неєману приходять слуги. Значить, вони високої думки про пана. Вони намагаються пом'якшити його та вмовити. Вони зацікавлені в тому, щоб їхній пан був здоровим, і не хочуть його смерті. Для них це авторитетна людина.

Сила сім'ї, як і сила армії – у вірності однe одному. Любов сім'ї та захоплення друзів набагато важливіші за багатство та привілеї. Спогади, які ми створюємо разом із сім'єю – безцінні… Сім'я, як гілки на дереві – зростають у різних напрямках, але коріння залишається єдиним. Узи, які пов'язують справжню сім'ю, – це зв'язок крові, а радість життя одне одного. Дім – це не те місце, звідки ти родом. Це місце, де ти знаходиш світло, коли все стає темним. Сім'я – це одне рідне серце, кожна його частка б'ється в унісон з іншими.