Пост знайомство!

Тут в коментарях ви можете познайомитись між собою, знайти однодумців чи, навіть, друзів❤️

- Напишіть, з якого ви міста ?
- І що вам було б цікаво тут бачити ?

?

Котусики, ви просили — я зробила. ?

Переробила цей канал, на місце для наших розмов та діалогів і щоб завжди бути з вами на звʼязку.

❗️Також ви, в цьому каналі, першими отримуватимете апдейти про всі мої плани — лекції, МК та курси.

Тут є можливість коментувати та спілкуватися. Тож буду рада вашим жвавим обговоренням ?

З однієї сторони мені сумно, що ми гриземось між собою, з іншої сторони, якби не гризлись - не знали б де істина.

Етнотусовка (як я її називаю) не виняткова. Тут теж купу своїх нюансів і всі люди ДУЖЕ різні.
Ті з тими дружать, а ті з тими не дружать. Ті не хочуть співпрацювати, бо не люблять тих через ту чи іншу ситуацію.
Той тому не угодив, а той того не покликав.
І попробуй тут зліпити щось до купи.

І це те, що знаю я. За свій мізерний досвід.

Скажу ще одне, як моральний висновок: робіть по совісті та майте повагу до чужої праці. Все.

конфлікти в етнотусовіці, або тема, яку я не хочу досі піднімати, але треба.
мій досвід.

✍?Я ВЗАГАЛІ НЕ КОНФЛІКТНА ЛЮДИНА.
для мене немає нічого кращого ніж спокійний діалог.

ступаючи на стежку етнографії, я думала, що комунікація з людьми буде легкою, ну бо цитую себе: «це ж все таке гарне, люди в цьому все життя, то і люди мають бути гарні».
я думала, що робота йтиме легко.
я думала, що інформація шукатимете легко.
наївна Віта.

розділимо проблеми на три групи: інформація, авторське право, люди.

1. Загальні проблеми. Вони досить поширені. Це шароварщина, кіч, сценічний костюм, різання та носіння сорочок, культурна спадщина, тема традицій і тд. Про це вже з кожного «утюга» говорять, хто хоче і не хоче (але досі замало). Проте, зараз не про це.
2. Авторське право. Схеми, роботи, подача, описи, дописи, фото, ідеї - це все у мене постійно крадуть. Я змирилась. Проте, зараз не про це.
3. Мова піде про людей. Бо про це ніхто не говорить.

У мене було декілька ситуацій, які я хочу висвітлити так, як воно було, без осуду, без критики. Просто опишу як бачила, як відчувала, як сприймала і чому.

3.1. Сприйняття тебе людьми

Перше, що одразу кидається в очі і що я відчула і досі відчуваю по собі - це несприйняття новачків.
Це можна зрозуміти, тому що людина, яка має досвід не розуміє одразу чи хочеш ти згребсти лайків/заробити грошей/забрати клієнтів і тд.
Відповідно - страх, а через нього прихована агресія або осуд і погляд на тебе, як на гівно (вибачте за слово).

Проте я стикнулась і з категорично іншим досвідом. Перше - це щира оцінка того, що я роблю та поради від @yarynko

Друге це був міні-курс @volodymyr_shchybria (етнографа з колосальним досвідом)
де я могла ставити запитанням, де мені давали поради, ділились досвідом.
Третє це знайомство з @hhallina, моя чудова сусідка, ткаля, запрошення в гості було дуже приємним і я тішуся що побачила в дії станки та купу різної краси. ( я ще все вам покажу і розповім, дайте часу.

Моя величезна повага і саме на таких людей я рівняюсь.

3.2. Помилки твої та людей

Всі ми люди. Я помилялась дуже багато де, бо я вчилась в дуже швидкому темпі і хотіла все і одразу. Хоча і обрала собі маленьку тему та нішу - бісер.
Проте, я визнавала свої помилки одразу, як дізнавалась чи усвідомлювала їх.

Проблема тут така: не всі люди визнають помилки, не всі люди відповідальні, не всі люди виправляються.

3.2.1. Перше, що у мене було, це дрібниці.
Помилка в назві, на яку мені вказала @nazyvaj_mene_uliasia_1.0
Пройшов час. І якось на лемківських співах, де я зустріла Улясю вперше, вона підійшла до мене. Перше, що я зробила - згадала цю ситуацію. Ми мовчки відсунулись в сторону, я переконалась, що нас ніхто не почує в легкій формі згадала це. Ми просто поговорили, все «замнули» і мали звичайний діалог. ВСЕ.
Я не люблю залишати щось поза, що стосується конкретно моїх помилок.

3.2.2.
Друге, це Софія Безверха чи krapka.krapka.
Я дуже любила контент Софії, гарна картинка, подача, теми, що «на часі».
З весни цього року я почала помічати помилки у постах, мене це засмучувало.
Останньою краплею був рилз про «кризу», де були дуже відверті помилки та інформація з Вікіпедії, багато моїх підписників вказали на це, але Софія ніяк не відреагувала.
Я хотіла поговорити про це вживу або бодай по відеозвʼязку і випадково зустрівши Софію у Львові, я підійшла, розвернула діалог і та запропонувала їй піти у кафе поговорити.
Софія відмовилась. Сказала, що немає часу, хоча потім я знову побачила її саму.
Я зробила власні висновки.
(Врешті згодом мені відкрили очі на контент Софії, навіть, там де мені все здавалось правильним.
На разі я перебуваю в блоці Софії. Вона нічого мені не сказала і не пробувала пояснити. Жодного виходу на контакт.)

Ще у мене була ситуація, де мене запросили на танці і не прийшли, врешті відписались від мене та перестали вітатись.
Була ситуація, де обвинуватили, що я ношу старовинне, хоча це була сучасна річ.
Ще мені постійно говорять, що через відсутність освіти я не маю права займатися відтворення та стилізацію і таке інше більш дрібʼязкове.

ПІДСУМОК

1. Я стараюсь видавати більше власного контенту, ніж споживати. Можете запитати, та як так? Одне відео це 2 хв. Але за цим відео стоїть ідея, створення ідеї, зняття відео, монтаж та субтитри, іноді ще опис і потім в першу добу відповіді на коментарі, щоб відео набирало перегляди та збирало однодумців. І так, це час.

?️Я стараюсь робити такий контент, який був в цікавим мені, якби я його споживала, на який б мені не було шкода своїх 2 хв часу.

1. НЕ ВСЕ Є ДЛЯ ІНСТАГРАМУ. Чим більше підписників, тим менше звичайного контенту. Кожна сториз стає на вагу золота, бо на сториз мають бути вогники або реакції, інакше Інстаграм буде думати, що твій контент не цікавий і кількість переглядів буде зменшуватись. Іноді даєш собі слабину, щоб показати щось інше, проте досить часто ставиш собі запитання «чи будуть люди на цю сториз відповідати? чи корисна вона? чи варта вона того, щоб її виставляти?»

?Дуже хочеться залишатись собою і простою людиною, але на фотки сніданку та погоди за вікном, ніхто не відповідатиме вогниками, від постійних нагадувань про це нудить, тому просто багато працюєш.
?Дуже багато працюєш, щоб власне на чомусь блог тримався.

1. Хочу, щоб ви розуміли. Що мій контент і мій інстаграм ≠ Я. Це те, що я створюю, цей мій продукт, мій результат. Але я також змінююсь, мої погляди і смаки, і думки міняються (якщо це не база). І якщо я місяць назад писала, що не люблю томатний сік, то зараз я можу його обожнювати (це образно).

?
За Данилом я стежу з 2017 року, але переривами. Його внески колосальні і потужні, і я абсолютно не здивувалась, коли він просто зник, я знала причину і слухаючи етер розуміла, хоть не з власного досвіду, бо наші діяльності та внески вкрай різні.

Загалом спостерігаючи за блогерами я тішуся, коли вони вилітають, бо це потрібна перезагрузка, це корисно для самоусвідомлення. Краще так, ніж вигорання чи депресія чи повна втрата реальності хто ти, де ти.

??
Основна проблема з якою я стикнулась за останній рік - це репости зборів. Коли ти відчуваєш - що мусиш зробити собі паузу, але тебе гризе совість, що ти не будеш нічого репосити.
Тому тут потрібна проста математика:

⁃ Я зберу більше донатів коли буду репостити при хороших переглядах, а для переглядів потрібен контент і пішов ланцюжок далі, бо відповідно більше людей зарепостить і задонатить, ніж я буду репостити постійно при малих переглядах, які будуть падати і падати.

Тому створюю, працюю, репощу і бачу результат, до всього треба мати підхід, щоб перебувати в балансі, це стосується саме моєї ситуації та мого блогу.

З останнього етеру Чорнобрового.
Власний досвід та доповнення.

⭐️
Почну з того, що я не є публічною особистістю. Я сама обрала собі цей шлях.
Я ні на що не погоджуюсь і ніде не «свічуся» навмисне.
Можливо, почну свою публічну діяльність трохи згодом, а можливо і не почну зовсім, це ще в роздумах, оскільки я не розумію ще власних бажань.

Проте, не зважаючи на те, чи публічна ти особа чи ні, якщо ти блогер і постійно твориш контент - ти так чи інакше зіштовхуєшся з публічним тиском, а ще гірше зіштовхуєшся з власним тиском.

У мене виробилось індивідуальне подолання цієї проблеми.

1. Постійні «детокси» від соціальних мереж. Я просто вилітаю з усього соціального, щоб побути сама з собою, заземлитись і згадати свій визначений шлях та повернутись до обраного напрямку. У мене це сімʼя, здоровʼя, житло, колекція, робота.

2. Пояснюю коли я це роблю: коли втрачаю звязок з реальністю і починаєш жити лише думками про контент та сториз.

?️Потрібно памятати, що не я для Інстаграму, а Інстаграм для мене. Інстаграм це мій інструмент для комунікації зі світом, це мій спосіб поділитись тим, що я роблю, що люблю і що думаю, але це не є обовʼязком, це є в першу чергу МОЄ бажання.

??
Так було не завжди, не всім відоме те віддчуття, коли ти бачиш гарний краєвид, цікаві експонати, чи щось інше особливе - ти одразу мусиш це сфотографувати, поділитись чи похвалитись цим, ніби це твій обовязок, ніби ти не можеш насолоджуватись цим сам. Коли кожен твій рух має бути зафільмований, бо ти позиціонуєш себе, як блогера. Найгірше це жити для інстаграму, коли ти кудись йдеш не тому, що хочеш, а для того, щоб було що виставити в Інстаграм.
??

Я мала цю проблему, допоки не усвідомила, що це мною ж виставлені рамки. Це результат вічних діалогів з собою, питання самооцінки і це дуже довгий процес, але все в наших руках.

1. Я зменшила кількість соціальних мереж на мінімум. Я залишила собі лише Інстаграм, я не веду ТікТок, Твітер, Ютуб, Тредс, Фейсбук, не те, що не веду, я туди, навіть, не заходжу, від слова зовсім.
   Вони просто висять, іноді можу щось пошукати навмисне, але не по звичці.

?️Не має нічого гіршого, ніж контента петля, безпереривний годинний скролинг відео чи фото, який лише виснажує.

До того ж чим менше ведеш соціальних мереж - тим якісніший контент. Гляньте на відомих ютуберів, зазвичай в них до 10К підписників в інстаграмі, бо весь ресурс йде на ютуб. І так потрібно і в житті. Пріоритети.

1. Критичний сценарій. Потрібно усвідомити і бути готовим прийняти те, що все може зникнути. В моєму випадку, що сторінку в Інстаграмі видалять. Я про це не переживаю, у мене є тг канал, де я зможу своєму базису людей про це повідомити, я не боюсь потім попросити у своїх друзів та знайомих блогерів попросити про це повідомити і просто завести нову сторінку.

?️Мені не головне кількість підписників, мені головне повернути своїх 10К людей, які постійно зі мною в сториз.

1. Повідомлення. Я отримую масу повідомлень і більшу половину з них я не відповідаю. Якщо відповідь вже є на сторінці, якщо це щось недоречне і якщо це просто компліменти. Іноді я можу відповісти, це залежить від настрою чи власне повідомлення. Відповіді на повідомлення і коментарі - це час. А час це зараз дорогоцінна річ. Я просто швиденько переглядаю і з пари слів розумію про що мова, не заглиблюючись в повідомлення. Нехай вам це здасться лицемірно, але проводити 5 год на день в телефоні - не основна моя мета.

?Проте я вдячна всім людям за повідомлення, добрі чи погані - бо це актив на сторінці.

1. Власне мета. Будь-яка соціальна мережа для мене має мати мету, і мені вистачає Інстаграму.
   ?Я хочу показути свої стилізації - тому що це моя творчість, це мої арт-обєкти. ?Я хочу показувати свої роботи - це моя реалізація в фізичному плані, і теоретично можливий майбутній заробіток, що також є плюсом.