ПРИВІТАННЯ МИТРОПОЛИТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКОГО ВІКТОРА З ДНЕМ ЗАХИСНИКІВ І ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ

Дорогі наші захисники і захисниці України!

Сьогодні ми відзначаємо Ваш день — день, коли вшановуємо вашу мужність, самопожертву та безстрашність. Ви стоїте на передовій захисту нашої країни, її свободи та незалежності. Ваша служба є не лише військовим обов’язком, а й надвідповідальним покликанням, яке вимагає великої сили духу та віри.
«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» – ці слова з Євангелія по-особливому звучать сьогодні, у час війни. Але по-особливому вони звучать для Вас, адже саме Ви сьогодні виборюєте перемогу та мир для кожного з нас. Ви самовіддано жертвуєте своїм звичним життям і виборюєте мирне небо над нашою українською землею, виборюєте перемогу над російською агресією, боретесь за право кожному з нас благополучно жити на своїй Богом даній землі. Ваша мужність та відвага вражають кожного українця. Кожен день, що ви присвячуєте боротьбі за свободу та територіальну цілісність, є прикладом самопожертви і безмежної любові до рідної країни.
Як казав блаженний Августин: «Війна — це час для миру, а мир — це час для віри». Нехай ваша віра і відвага ведуть Вас у боротьбі за правду, а Божа милість завжди буде з Вами. «Слава і честь і мир всякому, хто робить добро» (Рим.2:10).
У цей нелегкий час від себе особисто, духовенства та вірян Хмельницької єпархії Української Православної Церкви, хочу висловити Вам щирі слова підтримки та вдячності. Ми молимося за ваші успіхи, за вашу безпеку та швидке повернення додому. Нехай Господь дарує Вам сил, мудрості та спокою, а Ваші серця завжди залишаються наповненими надією, насамперед, надією на Божу допомогу у цій жорстокій і несправедливій війні.

Важливо пам'ятати, що Ви не самі. Весь український народ стоїть за Вами і підтримує Вас, − кожен в міру своїх сил і можливостей. Разом, з вірою в серці та силою духу, ми зможемо подолати всі труднощі. То ж щиро бажаю, щоб Ваша віра у перемогу була незламною, а підтримка від близьких та усього суспільства - постійною.
З першого дня війни ми щоденно молимося за Вас, за всіх, хто захищає нашу рідну землю, хто своєю працею наближає довгоочікуваний переможний мир! Будьте певні, що наша молитва з глибини віруючих сердець підійматиметься до неба і надалі, а підтримка залишатиметься незмінною. Нехай цей день стане символом нашої спільної надії на перемогу добра і справедливості.
Бережіть себе, і нехай Бог Вас береже, а Його всесильна благодать завжди буде з Вами!

*З повагою та вдячністю

• ВІКТОР
  митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський*

Сьогодні день святих, імена яких є дороговказами у нашому житті: ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ та СОФІЯ-премудрість.
Віра — це як світло, що веде нас крізь темряву. Віра — це мости, які з'єднують серця. Віра допомагає нам знайти сенс у випробуваннях, адже, як каже Святе Письмо: «Не бійся, я з тобою» (Іс. 41:10). Віра — це перший крок до здійснення мрії.

Надія — це наш компас у житті, що вказує на краще майбутнє. Як стверджує святий апостол Павло: «Надія ж не осоромить» (Рим. 5:5). У сучасному світі, сповненому невизначеності, надія на Божу милість надає нам сили й впевненості. Надія завжди знаходить шлях, навіть коли все здається втраченим. Відомий поет і мислитель Мартін Лютер Кінг казав: «Надія — це щаслива зоря, що веде нас вперед».
Любов — це найвища чеснота, що об'єднує нас усіх. «Бог є Любов» (1 Ін. 4:8), і кожен із нас покликаний відображати цю Божественну любов у своїх вчинках. Любов — це найсильніша сила, яка змінює світ. Любов немає меж, і саме вона робить нас людьми. Святитель Феофан Затворник зазначав: «Любов — це те, що надає змісту всьому нашому існуванню».
А мудрість — це знання, яке втілюється в діях, це вміння чути, що не сказано. Як каже Книга Притч: «Софія-премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій» (1:20), нагадуючи нам, що мудрість завжди поруч, і ми маємо звертатися до неї, щоб знаходити правильні рішення у сучасному світі, де часто панує плутанина. Премудрість полягає не у знанні всього, а у вмінні розуміти. Мудрий не той, хто багато знає, а той, хто знає як застосувати свої знання. Мудрість – це коли досвід минулого веде до розуміння сьогодення, це здатність зберігати спокій у бурі. Мудрість не терпить впертості та самовпевненості. «Тому що впертість невігласів уб’є їх, і безтурботність нерозумних погубить їх, а той, хто слухає мене, буде жити безпечно і спокійно, не боячись зла» (Притч.1:32-33).

Бажаю усім вам, щоб ваша віра була сильною, надія — незламною, а любов — безмежною. Нехай Софія освітлює ваш шлях, даруючи мудрість у кожному виборі.

*🙏 Сьогодні став учасником великого торжества православної віри в Одесі.* Молитовно відзначали 200 років Успенському чоловічому монастирю. Очолив свято наш Предстоятель - Блаженніший Митрополит Онуфрій.

Скільки всього пережила ця обитель за два століття: і злидні, і занепад, і закриття, і обновленців… Пережила як належить, пережила і вистояла, а сьогодні продовжує жити і розквітати. Її намолені стіни памʼятають славнозвісного подвижника і духівника - преподобного Кукшу, який після Афону, Києво-Печерської та Почаївської Лавр, Хрещатицького монастиря на Буковині, провів тут останні чотири роки свого життя. А ще її вікові стіни памʼятають один особливий чернечий постриг у далекому 1962 році. Тоді себе на вівтар служіння Богові у ангельському чині віддав священник Віктор Сабодан, якому Божим Промислом довелося 22 роки бути Предстоятелем Української Православної Церкви. До речі, приймав у постризі для духовної опіки майбутнього Первосвятителя української землі також преподобний Кукша, якому тоді було майже 90 років.

Сьогодні відновлені і новозбудовані монастирські храми і будівлі є окрасою всієї Одеси. Такими вони стали завдяки багаторічним невтомним трудам митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела, який протягом останніх тридцяти років вклав всю свою душу в цю 200-річну обитель. Імʼя владики Агафангела назавжди увійде в новітню історію монастиря, де кожен куточок рясно прикрашений плодами його невтомної праці.

Сьогоднішнє торжество стало святом віри і благочестя, які невмируще живуть у віруючих серцях нашого незламного українського народу!

Головчинці. На середині Південного Буга. Таке можливо тільки в морозну зиму❄️❄️❄️