Тема: Подих вітру і думок

Подих вітру й думок мене полонив.
Я стояв: зачарований морем ідей.
Місяць ледве посунув, зараз в гору піде,
Щоб осяяти світлом тіла полонин.
Голос твій в голові щось мені гомонів,
І думки хаотично збивали свій темп.
Подих вітру й думок мене полонив.
Я стояв зачарований морем ідей…
Всі ці люди безликі. Вони… Хто вони?
Я заплутався в сенсі буденних речей.
Памʼять, наче тавро, що одвічно пече,
і приходить з обличчям твоїм уві сні.

Подих вітру й думок мене полонив…

24

Тема: Заполярне сяйво

І ніч звірятком згорнеться до рук,
Розбивши вщент цю чорноту самотню,
Що стисла нас мереживом холодним, 
Мов нитка срібла, яку тче павук.
Втече із неба зграя білих мух
Й розтане тихо в танку надприроднім; 
І ніч звірятком згорнеться до рук,
Розбивши вщент цю чорноту самотню,
І бризне в небо неосяжний рух
Вино із міхів в полотно безодні,
Й засвітить всім, хто ще живий сьогодні,
Так щедро, що мені захопить дух!
І ніч звірятком згорнеться до рук.

26

Тема: Сніг на голову

А він шепоче, коли опускається.
Кожна крижина — ніжне зітхання,
м'яке завершення галасу дня.
Кожен кристал — нерозказана історія —
танцює в холодному повітрі,
мов тихий сміх, спійманий у втрачених миттєвостях.

Світ замовкає у своєму серцебитті,
і під цим багатошаровим спокоєм
небо розкривається навстіж
і розливає свої скарби.

Тема: Заполярне сяйво

Коли не пишеться верлібр пенсіонером,
Кричма кричить про: “молодим дорога”,
Пенсіонер стриба в тролейбус шустроного,
Як нерка, що, прямуючи на нерест,

Іде, відкинувши бар'єри і манери.
І падають слова йому до рота,
Коли не пишеться верлібр пенсіонером,
Кричма кричить про: “молодим дорога”

І за полярним сніжним колом, де завмерлий
Тролейбус зупиняється надовго,
Осяйний світлом, він свої порушить догми
Й рондель напише сраний свій напевно...
Коли не пишеться верлібр пенсіонером.

Нарешті Сливинський на Котолисах😅
* Ну, хоча б його фото))

Дякуємо Остапу Кудлатому

@virshoplitkarka #плейлиствіршопліткарки

4

Тема: Сніг на голову

Падай в мої обійми
                          таким, який є 
                                    притрушеним
стане поріг мій одразу 
             твоїми палкими флюїдами

Падай мені на плечі
                не бійся, тебе я втримаю
 хоч іноді буде гірко 
             з такими кривими гірками

Падай мені на волосся 
                     доторками і диханням
стане воно і прихистком
      для струмків, які не втримаєш

Падай у саме серденько
           туди, де тривоги шéрхають
ритмом воно заколисує
                         темні нічні неспокої

Падай на мене
                           снігом
                    напівпрозорим комом

Падай на мене 
                     снігом
                            білим 
                                  пречистим
Падай…

3

Тема: Теплий сніг

Біль теплий на дотик,
бо живий.
Рухається магістралями
судин у напрямку серця.
Чотири камери
схову.
Біль поставив у кожну
по валізі з камінням.
Збирав 
щоранку,
щодня,
щовечора,
щоночі.

Аж раптом станеться щось,
від чого біль подобрішає.
Від чого
остаточно розтане.
І більш не захоче зберігати каміння,
бо перетвориться на легкість.
А легкості
не личать ані тягарі,
ані холод.

Що ж такого станеться?

Різноманітних версій
безліч.
Одна серед них — твоя.

2

Тема: Заполярне сяйво

кістки світла
скрипучий наспів вітру
напіввічної ночі
зелені сліди чужих доріг
мерехтять на віях снігових богів

тихі пазурі місячного сяйва
ковзають обрієм
де темрява
вперше дихає кольором