#трансфери

Один з найбільш очікуваних трансферів літа, а за сумісництвом один з найбільших трансферів англійських футболістів закордон, нарешті відбувся і підтвердився - Гаррі Кейн перейшов до мюнхенської Баварії за шалені 100+20 млн євро. Якщо не помиляюсь, це ще й трансферний рекорд для мюнхенців на вхід, а для лондонців - на вихід.

Не думаю, що втрата Кейна не прораховувалася штабом Постекоглу, і наскільки я бачив гру шпор в міжсезоння - вони старалися відтворювати гру Брайтона Де Дзербі, а отже, не надто залежали саме від Кейна. Тут, скоріше, річ була у тім, що завдяки такому стилю Кейн дуже часто міг отримувати м'яч, а значить - забивати ще більше голів. Та все ж, для Тотнема як для клубу, цей перехід є більше позитивом, ніж навпаки - Постекоглу позбувся гравця, який мав співставний з ним вплив на роздягальню, а це завжди стає певним ризиком, який може спричинити втрату контролю над гравцями. Говорячи про персоналії, Кейна, звісно ж, нема ким замінити. Але саме тут може стати у нагоді стиль Постекоглу, де ключовою є система, орієнтована на створення простору, а голеадор тут - це функція, а не окрема персона.

Баварія після продажу Роберта Левандовські відчувала хронічну проблему з позицією головної гольової машини команди. В перші місяці минулого сезону було дуже яскраво помітно, наскільки насправді мюнхенці залежали від Льови, і наскільки вони не готові змінювати свій традиційний стиль, щоб залежати від нього менше. Ще би - це ж гранд, а у гранда при виникненні будь-яких проблем з'являється гравець екстра-класу, який їх зможе вирішити, а не докорінно змінюється тактика, щоб нейтралізувати цю проблему. Власне, Баварія і не нейтралізовувала відсутність Льови - вони вбудовували туди то Мане, то Мюллера, то Теля, то Чупо-Мотінга. Та кожен з ним проявляв себе лише епізодично, і ніхто з них не міг гарантувати щонайменше 20-25 голів за сезон.
А тепер прийшов Кейн. Який вміє шукати простір на вістрі, але також любить опускатися нижче, граючи фактично 10-ку. Немає сумнівів, що в Баварії Кейн спробує на повну проявляти себе в усіх зручних ролях, а отже, постає питання - що робити з Томасом Мюллером, який стане зайвою персоною, якщо Кейн продовжить опускатися вниз у пошуках м'яча. Очевидне рішення - обернути трикутник у центрі поля вершиною вниз (тобто, грати в 4-1-2-3, а не 4-2-3-1), щоб створити простір для англійського новачка. Та все ж, цю головоломку вирішувати не нам, а Томасу Тухелю, і буде цікаво глянути, як саме він її вирішить.

Для Кейна перехід у Баварію - це потенційний Золотий М'яч. В боротьбі з Ерлінгом Голландом козирем Гаррі виступає його збірна - шанси виграти Євро з Англією таки набагато вищі, ніж з Норвегією. А отже, у наступні два сезони Кейн робитиме все, щоб стати беззаперечним володарем цього трофею. Згодом вікно можливостей закриється - самому Гаррі буде вже 32-33, Голланд вийде на пік, а там може і Мбаппе перестане грати у дурника, повернувшись у статус гравця покоління. Тому, в найближчий час я очікую від Гаррі щонайменше золотої бутси Бундесліги разом з чемпіонством. Зрештою, лише у цьому випадку можна буде казати, що Баварія знайшла повноцінну заміну Роберту Левандовські. Але в той же час - Баварія зобов'язана вже зараз шукати альтернативу і самому Кейну, щоб ситуація того ж Левандовські не повторилася знову. Бо нагадую - Кейну 30 років, він приїхав по 3 трофеї: Бундесліга, золота бутса Бундесліги, Ліга Чемпіонів. Як тільки він цього досягне - Саудівська Аравія кине в Гаррі сотнями мільйонів доларів, і це буде ще одна пропозиція, від якої не відмовляються.

#думки_вголос

Сіті вийшов з ситуації двома методами: по-перше, Уокер став грати по всій довжині поля, а Бернарду Сілва піднявся в центр, чим додав опцій при розіграші; по-друге, вихід Де Брюйне та Коула Палмера зняв потребу грати у 2 форварди, Альварес піднявся вище, а Сіті перейшов на традиційну для себе гру з 1 нападником і широким розташуванням гравців позаду нього.

Гол Сіті прийшов з геніальної дії Фодена, яка спричинила помилку Тірні. До слова, це стало ще одним свідченням, що Кіран Тірні, якщо відверто - не конкурент Зінченку на позиції лівого захисника. Єдині його шанси - це саме у матчах проти рівних собі команд, де слабкість Зіни при обороні може бути фактором вразливості.

Арсенал же зрівняв рахунок, звісно, випадково. Але язик не повертається сказати, що вони не вірили у себе та свою перемогу, і тим більше не можна сказати, що вони не заслужили і не боролися за цей гол.

Ну а пенальті, це так чи інакше лотерея, і в цій лотереї Артета здобув першу за 3 роки перемогу над Гвардіолою!

P.S. Чи може Арсенал нав'язати боротьбу Сіті? Так, може. І він це зробить.

#думки_вголос

Одним з основних питань матчу було "чи готовий Арсенал стати на один рівень з Манчестер Сіті?" З огляду на те, що ми бачимо у першому таймі - відповідь ствердна.

Цікаво було, як Арсенал впорається з фактором невдалих очних зустрічей проти Сіті (того сезону між командами відбулось 3 зустрічі, і всі 3 виграли саме містяни). Нагадаю загальний сценарій матчів Арсенала та Сіті минулого сезону - Арсенал тиснув, грав ніби на межі можливостей, а Сіті реалізовував 1-2 можливості і здобував потрібну перевагу. Цього разу ж ми бачимо набагато агресивніший Арсенал без м'яча (у цьому дуже допомагає присутність Райса на заміну Джаки, а також наявність двох фулбеків, які не є слабкими ланками при обороні) - традиційно при розіграшах від Ортеги, його найближчих партнерів накривають Едегор, Райс та Хаверц, а фулбеків розбирають на себе Сака та Мартінеллі. Як наслідок - Манчестеру дуже важко вийти в атаку через серію коротких передач.

Своєю чергою, проти м'яча Сіті грає у 2 нападники (Голланд та Альварес), які тиснуть на пару захисників Арсенала, і теж змушують тих грати більш ризиковано.

Та все-таки, Арсенал візуально виглядає привабливіше, а Сіті мусить шукати кращі способи виходити з оборони. Як варіант - залучення додаткових гравців, або свідома вказівка вибивати м'яч на Голланда. Та чи допоможе це?

#трансфери

Нарешті Андре Онана приєднався до Манчестер Юнайтед. Інтер витиснув всеможливі фінансові соки з манкуніанців, тож камерунський воротар обійшовся МЮ в 52.5 млн євро гарантованих виплат + 5 млн євро бонусами. Контракт укладено на 5 років, тож при його завершенні Онана вже стукне 32.

Цей трансфер - це той випадок, коли сам факт переходу істотно вплине на всі 3 сторони: на покупця, на продавця, і на самого гравця. Почнемо з продавця:

Не секрет, що великою мірою саме завдяки Онана Інтер зіграв у фіналі Ліги Чемпіонів. Також не секрет, що у тому ж фіналі Онана відігравав ключову роль у побудові атак своєї команди, раз-по-раз своїми акуратними лонгболами відрізаючи по 5-6 гравців Сіті за лінію м'яча. Тому, для нинішнього Інтера втрата Онана могла бути виправданою лише в 1 випадку - якби за нього виручили величезні кошти (так і сталось), а на заміну придбали достатньо зіркового воротаря (все ще попереду, але пара Зоммер-Трубін виглядає достатньо зірково). Отже, від того, кого Інтер придбає на заміну Онана залежить, наскільки продаж камерунця вплине на команду у наступних сезонах.

Для Ман Юнайтед Онана - це чудова знахідка, яка дуже вчасно з'явилася на трансферному ринку, враховуючи, що контракт Давіда Де Геа якраз закінчився, а він своєю чергою не тягне той рівень та той стиль футболу, який проповідує Тен Гаг. Безумовно, іспанець є живою легендою МЮ епохи пост-Фергюсона, але рано чи пізно в усіх історіях настає кінець, і цей випадок - не виняток. Прихід Онана на заміну Де Геа знаменує остаточний перехід до стилю вертикального футболу, який тепер підкріпиться воротарем, що вміє грати на м'ячі, регулярно залучатися до білд-апу і віддаючи як короткі, так і довгі передачі. Крім цього, сама фігура Онана з'явилася на європейській арені саме під керівництвом того ж Тен Гага, тож щонайменше складний характер Онана не буде такою проблемою для тренера, як в Інтері та збірній Камеруну, просто тому, що Тен Гаг вже показав, що вміє приймати важкі принципові рішення (відхід Роналду та Де Геа, капітанство Магуайра) без втрати контролю над роздягальнею, а сам Онана вже на момент переходу має велику повагу та прихильність до свого нового тренера.

Персонально для Онана прихід в МЮ означає шанс закріпитися у званні одного з найкращих голкіперів планети на даний момент. Крім цього, його очевидно тепер порівнюватимуть з Едерсоном, і дуель двох манчестерських кіперів вийде на новий рівень, адже вперше в історії двох найбільших клубів Манчестера, і там, і там гратимуть голкіпери, які однаково добре грають у футбол і руками, і ногами.

#трансфери

Тим часом Баварія тихою сапою абсолютно безболісно (в тому числі і фінансово) оновила лінію оборони, придбавши Кіма Мін-Дже з Наполі за 50 млн євро на 5 років. Цікаво, що практично за ці ж гроші тиждень тому німці продали Люку Ернандеса.

Баварія в особі Кіма вбиває двох зайців - по-перше, абсолютно рівноцінна, а то й ще крутіше, заміна Люка Ернандесу, який переїхав до Парижу; по-друге, в команді з'явився гравець, який точно додасть міці тій обороні, яка торік ледь не спричинила провальний сезон по усіх фронтах. Власне, якщо згадувати головну біду торішньої Баварії, то в першу чергу на думку спадає саме слабкість в обороні - ледь не у кожному матчі команда ніби розсипалася, і часто це приводило до плачевного фінального результату. Тому, придбання Кіма, який був лідером Серії А за усіма захисними показниками - це явне підсилення після продажу більш креативного та менш надійного оборонця, яким є Люка Ернандес

Наполі ж, скоріш за все, цього літа постарається зірвати величезний куш, адже у них на балансі є ще щонайменше 2 лоти, за яких в сумі можна виручити понад 200 млн євро. Мова, звісно ж, про Хвічу та Осімхена. В той же час, їх продаж означатиме, що неаполітанці навряд чи намагатимуться стати елітним клубом Європи після того, як виграли Серію А, водночас дійшовши до чвертьфіналу Ліги Чемпіонів. А шкода - за останні роки так і не було кейсів, коли команда, що зробила стрибок вище голови, таки спробувала (і спромоглася) перейти з розряду топ-клубів до класу еліт.

Ну і фінальний аспект - що цей перехід несе для самого Кіма. Насамперед, Баварія - це точно пік його кар'єри. Тут все просто - Мюнхен це і так один з елітних клубів Європи, а самом Кім явно не юнак, якого ще чекає велика кар'єра. Звісно, він має всі передумови пограти зо 5 років на височенному рівні, і можливо навіть створити певну сенсацію зі своєю збірною на ЧС-2026, або ж виграти Азійські Ігри. Однак, кореєць - пізня пташка, тож слабко віриться, що після Баварії його чекає умовний Сіті/Реал/Барселона. Та все ж, щонайменше одну Лігу Чемпіонів цей парубок цілком може виграти, будучи абсолютно основним гравцем своєї команди. А в тому, що Кім буде основним - я особисто не сумніваюся.

#трансфери

Ще одне важливе, хоч і не таке очевидне підсилення Арсенала - це придбання Юрьєна Тімбера з Аякса за 40 млн євро.

За ці гроші каноніри отримали достатньо універсального гравця, який може закрити позиції правого та центрального захисника, та був одним із найкращих захисників на м'ячі у минулому сезоні, про що красномовно свідчить його статистика на порталі fbref. Власне, це є продовженням діяльності Артети щодо закупки футболістів, які вміють в першу чергу грати на м'ячі, тобто які стануть логічним підсиленням Арсенала саме для домінуючої гри. Це своєю чергою свідчить про те, що Артета не збирається відходити від свого стилю гри, який так припав до душі усім любителям позиційного футболу. Однак, є ризик, що цей Арсенал надто сильно покладатиметься на один стиль гри, і у ситуації, коли канонірам доведеться шукати креативні ідеї (до прикладу, щоб переламати хід невдалої зустрічі) прямо на полі, вони можуть не знайти їх і продовжити грати у тому єдиному ключі, який привносить Мікель Артета.

Для Аякса цей продаж - це просто ще один чудово реалізований вихованець клубу, який пройшов всі стадії, від юнацької команди до Ліги Чемпіонів, і зараз отримав можливість проявити себе у топ-чемпіонаті саме у тому стилі, який проповідує Аякс - позиційний футбол, велика кількість часу на м'ячі, пошук та створення вільного простору через активний рух м'яча та футболістів тощо. В тому, наскільки ефективно Аякс скористається вирученими коштами, я не сумніваюся. Більше скажу, цього літа я очікую від нідерландського клубу ще щонайменше на 1 вартісний трансфер на вихід - скоріш за все, Кудуса, Вейндала, або ж Едсона Альвареса.

Сам Тімбер потрапляє у середовище, де йому таки доведеться поборотися за стартовий склад, адже щонайменше на даний момент пара Саліба - Габріел виглядає абсолютно непорушною, і в минулому сезоні, коли на полі були ці двоє, Арсенал грав набагато краще, ніж у матчах, коли їх не було. Інша справа, що Тімбер може зіграти справа, а отже позиції Томіясу та Бена Уайта теж під загрозою. Тому, маю таку думку, що це придбання - це насамперед підсилення стартової обойми, а роль Тімбера тут - бути першим кандидатом на вихід у двох амплуа, якщо зламається хтось з основи. А враховуючи, що Арсенал цьогоріч боротиметься і за АПЛ, і за якомога потужніший результат в Лізі Чемпіонів - я впевнений, що Юрьєн матиме достатньо часу, щоб підтвердити свій рівень

#трансфери

Нарешті завершилася сага довкола трансферу Деклана Райса з Вест Гема у хоч якийсь клуб. У цьому випадку сага завершилась найлогічнішим, і, як виглядає зараз, найправильнішим чином - він приєднався до лондонського Арсенала за 105 млн фунтів, причому 100 з них - гарантовані. Як на Арсенал епохи Артети - це шалена сума, яку віддають лише за гравців екстра класу вже тут і зараз.

Власне, Арсенал отримав у своє розпорядження одного з найкращих та найперспективніших гравців світу, що однаково добре діє з м'ячем і без нього (статистично один з найкращих гравців за перехопленнями, підбираннями і просуванням м'яча в ногах за весь минулий сезон серед півзахисників усіх топ-5 ліг Європи). При цьому, у Райса є чудові лідерські здібності, які дуже знадобляться молодому Арсеналу, який в першу чергу психологічно провалив кінець минулого сезону в АПЛ. Бачимо, що Артета і Ко зробили правильні висновки, взявши ментального лідера з високим рівнем розуміння гри. При цьому, Райс нікому не заважатиме на полі, адже Арсенал вже зараз продав Джаку, і, досить ймовірно, втратить Парті та Жоржиньо. Тому, Райс приходить на готове місце в стартовому складі, а його здібності на полі є дуже схожими до здібностей якраз таки Жоржиньо та Парті, тож великої перебудови команди під Деклана вдасться уникнути.

Вест Хем витиснув з Райса і його продажу все, що міг - навіть здобув єврокубок цьогоріч, при цьому зайнявши 14 місце в АПЛ. Сам Райс був капітаном команди як у тому матчі, так і протягом сезону. А після цього молотобійці заробили найбільшу кількість грошей на продажу не лише в історії клубу, а й в історії трансферів англійських гравців всіх часів. Зараз важливо, щоб вкупі з бонусами від єврокубків та місця в АПЛ команда покращила якість складу, особливо в обороні, і, цілком можливо, вони стануть таким собі Лестером здорової людини, щороку борючись за нижню межу першої 10-ки таблиці, яка теоретично дозволятиме їм час від часу брати участь у єврокубках.

Сам Райс, очевидно, переріс Вест Гем ще перед минулим сезоном, але як справжній професіонал, провів чудовий сезон, чи не найбільше вклавшись у здобуття Ліги Конференцій протягом усього сезону, тож футбольна доля справедливо винагородила його якісним левел-апом, тож у наступному сезоні Райс буде залізно основним гравцем команди, яка цілком зможе поборотися як за титул чемпіона АПЛ, так і за Лігу Чемпіонів.

P. S. Там ще й лінія оборони вдосконалилася Юрьєном Тімбером, але про це - завтра ?

#трансфери

Продовжуємо огляди та аналіз найбільш резонансних і вагомих переходів у це міжсезоння. На черзі у нас Мейсон Маунт, котрий перейшов до Манчестер Юнайтед за ті ж 64 млн євро, що і Тоналі. Та це напевно єдиний збіг, який можна відшукати між цими трансферами.

Для початку скажемо наступне - Челсі знову заробив достатньо багато у достатньо ризикованій ситуації де міг би не отримати взагалі нічого, якби опирався.

Однак, якщо говорити не про клуб, який заробив кошти, а про команду яка втратила гравця, то нагадую, що на балансі нинішнього Челсі залишилось всього лиш 2 гравців центру поля: Енцо та Галлахер. А інформації про виконавців, що мають замінити всіх решта хавбеків, що покинули клуб, немає (Кайседо і Лавія не враховуються, бо вони, якщо прийдуть, то стануть заміною Канте, але аж ніяк не Маунта).

Говорячи про стиль Маунта, варто зазначити, що його сильні сторони - це щось спільне між перевагами Нкунку та Енцо, тож втрата такого футболіста частково надолужується перевагами інших. Однак, просто заради довжини лави запасних, Челсі зобов'язаний зараз придбати box-to-box гравця креативного спрямування, а-ля капітан нашої молодіжної збірної Бондаренко. Звісно, самого Бондаренка Челсі не візьме, принаймні цього літа, але сама концепція потрібного гравця, я думаю, зрозуміла.

Персонально для Маунта цей перехід дає новий шанс певним чином реанімувати свою кар'єру - і остаточно поховати кар'єру іншого гравця ідентичного профайлу. Мова, звісно ж, про Донні Ван де Бека. Власне, сам факт того, що Ерік Тен Хаг придбав гравця аналогічного за стилем до свого прямого вихованця вже свідчить про те, що на Маунта в МЮ розраховують. В ідеалі, разом з Бруну та Фредом/Каземіро/Мактоміні вони складуть трикутник хавбеків, який має всі шанси стати одним з найкращих в АПЛ, поруч з Сіті, Арсеналом, Ліверпулем та Ньюкаслом.

#трансфери

Нарешті підтвердилися вагомі переходи, чутки про які циркулювали вже дуже довгий час. Саме про них і піде мова у кількох найближчих публікаціях

Почнемо з Сандро Тоналі, який перейшов з Мілану до Ньюкасла за 64 млн євро.

Ще місяць тому ніхто б і не подумав, що така фігура як нинішній Тоналі для нинішнього Мілана, може покинути клуб. Однак, звільнення Мальдіні з посади спортивного керівника клубу потягнуло за собою багато різних подій, зокрема і остаточний перехід Мілана на стратегію "клуб не для футболу, а для бізнесу". Власне, саме крізь призму цього факту і варто сприймати перехід Сандро Тоналі.

З новин нам відомо, що сам футболіст не дуже хотів покидати Мілан, і сам факт трансферу трапився лише через те, що гравець відчув себе зрадженим. Чи не вплине це на його мотивацію грати за Ньюкасл? Це велике питання, відповідь на яке ми маємо побачити протягом перших тижнів нового сезону. Але, сам факт того, що гравець перейшов туди, куди не дуже хотів - це вже вагома річ.

Та попри все, Едді Хау здобув у своє розпорядження гравця, який точно додасть якості у центрі поля, і поруч з Бруно Гімараєшем вони мають утворити одну з найкращих пар хавбеків у цілій АПЛ. Крім цього, на Ньюкасл чекає Ліга Чемпіонів, де команда Хау проведе щонайменше ще 6 суперважливих матчів, тож додаткова опція в центрі поля точно знадобиться.

Щодо Мілана, то він, схоже, збирається перетворитися у італійський Тоттенгем, ставши клубом, який "лайном не буде, але й вершин не дістанеться". А зароблені 64 млн євро навряд чи будуть використані для якісного підсилення складу команди - це ж не в пріоритеті...

#трансфери

Частина 2

• Ілкай Гюндоган підсилив центр поля Барселони, перейшовши туди у статусі вільного агента. Шкода, що Сіті не зміг виручити за нього ніяких грошей, однак навіть за таких умов користь від продажу Гюндогана очевидна - протягом сезону він став капітаном команди, її абсолютним і беззаперечним ментальним лідером, а для клубу рівня Сіті - це шалене досягнення. Зрештою, трофей Ліги Чемпіонів - це ідеальна точка, щоб після неї шукати для себе нові виклики. Перспективи Гюндогана в Барселоні дуже прості - поруч з Педрі і Де Йонгом утворювати стартовий трикутник в центрі поля. Звісно, Ілкай - це не той гравець, що замінить Бускетса, навіть по позиції, однак спільна чорнова робота Де Йонга і Гюндогана може стати чимось схожим на пару Модріч-Кроос в Реалі. Єдина різниця в тому, що в Реалі третім є або елітний руйнівник Тчуамені, або вічний двигун Вальверде, а у Барсі - елітний плеймейкер креативного плану Педрі. Також цей перехід дещо послаблює позиції Франка Кесьє, але враховуючи, скільки роботи покладається на центр поля Барси часів Хаві, то цілком можливо, що кожного матчу на полі гратиме до 5 хавбеків: 3 зі старту, 2 з заміни. І якраз в такому поєднанні ролей, Гюндоган стане надзвичайно корисною опцією для каталонців, при цьому не дуже усуваючи конкурентів по позиції зі своїх місць.

• сам Сіті замінив Гюндогана дуже просто - придбавши аналогічного футболіста, який при цьому був на ринку за хороші гроші. Мова, звісно ж, про Матео Ковачіча. Його придбали за смішну суму, як на даний момент - близько 30 млн євро. Звісно, навряд чи Ковачіч одразу ж ідеально стане на місце Гюндогана, тому щонайменше на першу половину сезону я очікую боротьби за стартове місце між ним та Філіпсом. Власне, для самого Філіпса це ледь не єдиний шанс стати нарешті стартовим гравцем і виправдати очікування від своєї персони. Однак, Ковачіч, безсумнівно, вищого класу гравець, тому я розраховую, що його кар'єра у Сіті буде достатньо успішною. Принаймні, місце у старті для нього вже є, головне - не втратити його

• окрема тема - це те, як майстерно Челсі загалом та Боелі зокрема, використовують той джекпот, який звалився на них з Близького сходу. На даний момент щонайменше Кулібалі, Менді та Канте поїхали у тому напрямку, розвантаживши не лише трансферні фінанси клубу, а й, що не менш важливо - вивільнивши велику кількість коштів під зарплатні. Крім того, нагадую, що за Хаверца, Маунта (ще не підтверджено, але все дуже близько), Лофтус-Чіка та Зієша аристократи мають отримати в сумі близько 200 млн євро. Очевидно, що Боелі тепер вважає, що його підхід до трансферних питань виправдовує себе, і це погано. Погано, коли ти робиш дурниці, потім тобі щастить, а ти цю фортуну вважаєш власною заслугою. Та саме це зараз відбувається з Челсі. Тому, в таких умовах хочеться лише поспівчувати Почеттіно і побажати наснаги нашому Мудрику. Як би не було, але вихід в єврокубки від Поччетіно, і принаймні 15 балів за системою гол+пас від Мудрика, в наступному сезоні точно очікуються.

Щодо подальших трансферних новин, то очікуємо фінальних підтверджень про переходи Тоналі до Ньюкасла, Маунта до МЮ, Кіма до Баварії та Ернандеса до ПСЖ. Також слідкуємо за сагами Онана, Мбаппе та Кейна, і злегка кидаємо оком на нашого Анатолія Трубіна. Про всі ці переходи обов'язково поговоримо, як тільки вони відбудуться)