І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Нессхолодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви.

🎨 Нікіта Тітов
🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

Емма Томпсон читає "Крила" Ліни Костенко. ❤️

На тому і добраніч.

Не живемо, а вибачаємось.
Хтось завжди зазирає у вікно.
Хтось потайки обнишпорює душу.
Хтось на людей нацьковує юрму.
Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу!
А, власне, що я винна і кому?!

Художник Clément Lefèvre

💫 Читай поезію Ліни Костенко

Можна собі уявити московського патріарха, щоб він вибачився перед народами, які зазнали від Росії кривд?

Можна собі уявити Росію, що визнала б свої провини і покаялася? За репресії, за депортації, за Голодомор? За ту колись пошматовану Польщу. За поневолену Україну. За «сторозтерзаний Київ».

За кров’ю залитий Кавказ. За поневіряння кримських татар. За вторгнення в Афганістан. У Будапешт, у Прагу. За Берлінський мур.

За Чорнобильську атомну, що отруїла наші й суміжні землі. Та, зрештою, перед своїм власним народом — за переслідування найдостойніших своїх громадян, за руйнування храмів, за всіх тих убитих хлопців у її неоголошених війнах.

Ні, вона вже покрикує на Німеччину, щоб хутчій платила остарбайтерам компенсацію.

А що б подумати про свої власні борги — репресованим, депортованим, силоміць вивезеним народам. їхнім спустошеним землям, їхнім пограбованим поколінням.

У кожної нації свої хвороби. У росії — невиліковна.

#Записки_українського_самашедшого
#Ліна_Костенко #ЛінаКостенко #Ліна #костенко