СПИШ?

Галя купувала собі купальники щосезону

Купувала 10 років тому, купувала й у травні 22-го, вирішила купити й цьогоріч. Це була її маленька традиція — щотравня знімати з себе куртку в примірочній кімнаті та надягати маленьке бікіні. У цьому дійстві було щось ритуальне. Галя відчувала, наче знімає з себе не одяг, а минулий рік. Розглядала доволі довго тіло, як воно рятувало її торік. Що йому довелося пройти? Чи з'явилися нові шрами? Схудла чи набрала? Є нові розтяжки або пігментні плями? А може стали твердішими м'язи?

Щороку тіло було іншим і Галі, поклавши руку на серце, це подобалося. Трансформація робила її живою та вправною, немов промовляла: “Ти впоралася, мала, і тому є підтвердження”. Законсервованість лякала Галю більше за додатковий кілограм, тому новий купальник став для неї символом особистої вправності. Винагородою за сильне тіло, яке вигребло, не зломилося, перетравило кебаб з ринку і лікер з бутля, витримало сонце і холод, підбори і операцію на оці.  

Галя прийшла в DREAM, бо там багато магазинів з купальниками, та взяла білий. Їй завжди здавалося, що цей колір надто легковажний, але цього разу хотілося саме білий — чхати на минулі установки. Як завжди, вона повільно роздяглася, надягла труси та ліф і почала себе роздивлятися. Відображення у дзеркалі здавалося їй гарним. 

– Плануєте відпочинок?, – спитала дівчина-касир, коли упаковувала покупку. 
– Ні. Не була на морі років 15 вже, – відповіла Галя, – планую просто собі подобатися. 

СПИШ?

Подруга розповіла, як в Британії їй довелося заповнювати медичну картку. Там, серед десятків питань для біженців, треба було написати дату останнього звернення до різних медичних фахівців. В пункті «дерматолог» подруга трохи зависла. Окрім походу до лікаря в першому класі з приводу лишаю (після того, як вони всім класом рятували вуличного котика) нічого не згадала.

Виявилось, що профілактичні прийоми у фахівця з захворювань шкіри – це норм для Європи.

За плямками та родимками виявляється стежать, а не малюють навколо них тату у формі квіточки.

Бо з маленької цяточки на шкірі може початися велика біда — меланома.

Ні, ні, не лякаю, страхів у нас зараз достатньо. Але є нагода безкоштовно перевірити свої родимки.

22 травня – Міжнародний День боротьби з меланомою.
У DREAM буде SkinScan – це такий соціальний проєкт, орієнтований на профілактику і боротьбу з цією хворобою.

Прийти на діагностику можна вже у середу 22 травня і далі кожного дня з 14:00-20:00 до 20 червня.

Заздалегідь записуватись не треба, все на місці.
Приходь: DREAM yellow, атріум Греція, 3 поверх

СПИШ?

На паркінгу сидить дівчинка років шести та крутить вухо заспаному біглю.

– Мамо, — каже, — а що значить «та йобаний ти насрав»? Це щось про нашу Лакі?
– Що?! Ти де це почула?! — залилася фарбою та, бо вся увага сусідів сповзлася на неї.
– Тато так сказав, коли ти його в спальні почала трусити. Ти йому: «Прокидайся, ракети», а він: «Та йо…
– Я зрозуміла! Зрозуміла, серденько! — колір її обличчя став майже буряковий. — Це не про Лакі.
– Бо вона ж іноді може. Ти розумієш, напудити.
– Боже, я тебе благаю!

Декілька хвилин мама щось нашіптувала дівчинці на вухо, а потім вони вдвох збентежено замовкли та завмерли.

– Тобто ракетами обстрілювати можна, — обірвала мовчанку мала, — а казати слово «нас…
– Доню!
– Нізя?!

Маленькі роздуми великих людей.

СПИШ?

Кожен сантиметр твого тіла класний. Роздивись.

Які особливі веснянки на носі та ніжні зморшки біля очей, коли ти посміхаєшся, наче промені. Гладенька шкіра та грайливі родимки. Шрами, які зберігають історії та карбують характер. Зуби трохи стерті від пивних кришечок, нервів та неправильного прикусу. Ніс від батька, очі від бабусі, а ріст від родового поні, мабуть. Гарні ноги та м'які долоньки, наче жодного дня не працювали – спадок від заможної прабабусі.
Хочеться аби ця краса квітла й далі. Аби так і було, за неї потрібно доглядати – робити регулярні чекапи. Почнемо з найпростішого – безоплатної перевірки родимок?
Наприкінці травня, в рамках соціального проєкту Skin Scan, в DREAM yellow дерматологи проводитимуть безкоштовну діагностику родимок всім охочим. Приходь до нас. Це добра справа.
Всі деталі згодом, слідкуй за новинами.

СПИШ?

Остання подорож, ще в «доковідні» часи, в мене була до Італії. Ми з дівчатами влаштували собі марш-кидок з рюкзаками: Рим, Флоренція, Сардинія, Тоскана.

Не буду писати банальностей. Хоча ні, буду — це було неперевершено.

Одного дня на нашому шляху випадково трапилось невеличке місто Сан-Джиміньяно. Ми навіть не планували там зупинятись, хоча дивлячись з вікон автівки, були вражені казковою середньовічністю цього містечка.

Коли заїхали, то гід відразу натякнув, що недалеко є дуже стара та відома джелатерія (кафе-морозиво).

Лєнка аж підскочила на пасажирському: «Зупиняй»!

Так ми опинилися в раю для ласунів. Відверто скажу, я не дуже люблю солодке, але навіть для мене знайшовся варіант. Вперше в житті я куштувала морозиво (насправді холодний італійський десерт) зі смаком холодця. Жартую. Це був ріжок з ромом і горгондзолою. Незвичайно, але дуже смачно.

Сьогодні їхати за тисячі кілометрів за новими смаками більше не треба.
В Києві, у DREAM, є казкове місце — Gelarty café glacé. Новий формат кав’ярень — морозиво з кавою. Вісімдесят чотири види морозива і двадцять шість кави.
Як казала Лєнка: «Зупиняй»!

СПИШ?

Бути мамою — це…

Їсти пригорілі сирники, бо всі красиві ти поклала на тарілку зі слоненям.

Безшумно плакати у туалеті, адже не впоралася. Думаєш, що не впоралася.

Повертатися за рюкзаком двічі, тому що перший раз забули його, а другий раз дитину.

Шкодувати про те, що вирішила народити дітей. Обійняти їх. Шкодувати, що так подумала 10 хвилин тому.

Ловити себе на думці, що типові фрази мами про свободу лише після 18 років та “своєї голови немає?” більше не меми. Тепер це ти.

Дивитися на розмазюкане по обличчю, собаці, шпалерах, меблях яблучне пюре і думати: “От це вже в нього точно від родини батька”.

Думати: “Зараз він вийде, його зіб'є астероїд через необачність, а я помру потім від серцевого нападу”. Казати: “Гарного дня, сонечко!”.

Віддати дитину на вихідні до бабусі, бо сил вже немає. Рахувати хвилинки до зустрічі.

Розглядати фотки своєї бусі та дивуватися, настільки ж у тебе талановита матка, створити таке диво.

Бути самою вразливою та сильною одночасно, впевненою та чутливою, мудрою та розгубленою.
Це бути найкращою версією себе задля іншого 💛💜

СПИШ?

Нам було років по десять. Я ходила до сусіднього будинку до секції шахів, бігала сама, бо батьки працювали. А мою подружку, з п’ятого поверху, Аллу бабуся возила у центр міста до ізостудії.

Як я їй заздрила.

Справжні пензлики, дерев’яний мольберт, подорож у метро – мені подобалось все.

Я заливалась щирими сльозами, вмовляючи батьків, віддати мене в ту омріяну ізостудію. І одного разу батько здався.

Наступного дня я сиділа у яскравій приймальні з чудовими натюрмортами і пейзажами на стінах.

Якийсь дядько поклав на стіл аркуш і олівці.

– Намалюй ножиці, – звернувся він до мене.

Я завмерла. В моїх мріях про метро і мольберт взагалі не було думки, що доведеться малювати. То був крах. Ножиці я малювати не вміла.

Ще через пів години з’ясувалося, що навіть з зображенням яблука я не впоралась.

Мене не взяли. Сором, біль, трагедія. Досі згадую ту історію, кожного разу, коли беру до рук ножиці.

Котику, приводь своїх малих до нашої «Творчої Кухні».
Ця сучасна артстудія – вільний мистецький простір, який працює під девізом «Ніяких сліз, всі діти – талановиті»!

СПИШ?

У дитсадочку була виставка малюнків на тему «Моя родина».

Серед купи кострубатих та усміхнених чоловічків із підписами «Мама й тато» Юля побачила малюнок зеленого дракона. З першого погляду важко було зрозуміти, що воно таке — роги, товстий чи то хобот, чи то хвіст із шипами, жовті ікла та вогонь із очей — але серце матері відчуває небезпеку за версту. Знизу на аркуші був напис «Мамусік, Даня Іваненко».

Це було її прізвище. А на малюнку вочевидь була вона.

На тлі інших робіт із будиночками та матусями з пирогами дракон був на вигляд як «Ґодзілла» в парку «Наталка» в неділю. Юля відчула гірку грудку в горлі. Усю дорогу додому в автівці вона змушувала себе не питати сина, чого він бачить її саме так. До чого тут він? Це ж вона дракон, а він лише — спостерігач. Але не витримала.

— Синку, — м’яко сказала вона, — а чому ти намалював мене драконом у садочку? Я іноді буваю агресивною та злою? Іноді ображаю тебе чимось? Скажи мені відверто, будь ласка. Скажи.

Даня підвів очі.

— Бо ти, неначе дракон, завжди накриєш мене своїми крилами й захистиш! Як ППО, мам…

У DREAM berry встановлено скульптурну композицію з переробленого пластику «Родина Драконів» Анни Надуди. Для створення композиції було використано понад 12 000 пластикових іграшок. Вона присвячується всім діткам України, що постраждали від війни.

Хай над кожною українською дитиною стоятиме свій дракон із широкими крилами.

Детальніше про скульптуру читайте тут.

СПИШ?

Рets friendly — модний маркер багатьох закладів сьогодення. Особливо для просунутої столиці. Людяне відношення до домашніх тварин — це класно, це сучасно, це взагалі притаманно для розвиненої цивілізації. Я голосую «За»!

Але, на жаль, як собачниця, дуже часто стикаюся з тим, що напис «рets friendly» на дверях закладу, чи в оголошенні — не завжди про реальне ставлення до людини з твариною. Іноді це просто гасло, щоб бути в тренді.

Справа в тому, що в мене — доберман. Ось де реальний маркер петсфредлінності.

Минулого році я шукала дачу на літо, ставила «галочки» в об’явах тільки там, де «з тваринами можна». І не один, підкреслюю, жоден власник мені дачу не здав.

Одна дівчина каже: «Тварина повинна бути не більше кролика». Я так на око прикинула і питаю: «Чи можу я заїхати з чотирнадцятьма кроликами»? А вона слухавку кинула.

Якщо у тебе є такий «кінь», як у мене, і навіть більше, знай, ти можеш зайти в DREAM без перешкод, бо DREAM по-справжньому pets friendly 🫶🏽

Без усіляких обмовок та виключень, але доберману або іншому твоєму великому улюбленцю знадобиться намордничок та повідок.

СПИШ?

Додавати техніці душі — у ДНК нашої нації.

Ажурна серветка на телевізорі, магнітики на холодильнику, вазочка розписана на мікрохвильовці та звичайно яскраві наліпки на ноутбуці. Ну, не подобається нам, коли воно невиразне та сіре. Хочеться додати фарби, трохи близької серцю еклектики. Такий наш дух. Ненудний.

Тому одразу після покупки нового телефона ми йдемо по чохольчик. По-перше, захистити від асфальту та ключів у кишені дорогий товар. А по-друге, підвищити собі настрій: дивитися на нього й радіти, бо позаду собачка або червоні зірочки. Чи треба тобі казати, де чудовий вибір аксесуарів для мобільних телефонів? Звичайно — «туть», у DREAM. У нас аж 7 магазинів, які турбуються про твої смартфони та перевдягають їх у приємні для руки та ока чохли.

Заходь у DREAM yellow та DREAM berry— побавимось.