🎵💰 Пісня про економічне бронювання

‼️ Абсурдна ідея звільняти від мобілізації тих працівників, за яких роботодавець платитиме щомісяця 20 000 грн, знову лунає у стінах Верховної Ради.

😐 У такий спосіб корпораціям навіюють думку про те, що можна все купити, а доля працівників залежатиме виключно від бажання їх боса платити. Такі реформи лише посилять нерівність та знецінять життя людей, яким не пощастило мати щедрого роботодавця

😲 Призупинення дії трудових договорів – це найпровальніша відповідь на виклики війни. Такий висновок слідує з моніторингу застосування Закону 2136.

▪ Для тисяч працівників це спричинило неоплачуваний простій та втрату страхового стажу. Профспілки не мали законних засобів запобігти свавільним наказам.

▪ У роботодавців склалася ілюзія ніби призупинити можна договори з ким завгодно. Це обернулося гучними поразками у судах: в одному спорі Нафтогаз програв 7 млн грн. Компанії, які першими вдалися до призупинення, страждають від нестачі кадрів (Укрзалізниця). Бо хіба ті, хто постраждали від несправедливості, матимуть мотивацію трудитися?

▪ Держава ще більше втратила довіру, кинувши людей сам на сам з новою бідою. Працівники не визнавалися безробітними, тому не отримували допомогу по безробіттю. Механізм соцпідтримки для таких осіб досі не напрацьовано.

✅ Чим швидше Україна відмовиться від цього примітивного витвору Третьякової, тим раніше оздоровиться сфера праці

Підвищені виплати для зайнятих у критичній інфраструктурі, які підпали під обстріли (Закон № 2980), мають нарешті здійснюватися.

✅ 3. Вивести з тіні мільйони чоловіків. Через страх уваги з боку ТЦК левова частка чоловічого населення офіційно не працює і не числиться безробітного. Зважаючи на традиційну бездіяльність Держпраці, практики неформальної зайнятості ще довго процвітатимуть. Тому для утвердження законності слід запровадити правило: перші 6 місяців після 1-річного перебування у статусі економічної неактивності особу не можуть призвати, а наступні 6 місяців має існувати можливість поєднувати цивільну роботу з навчанням військовій професії.

✅ 4. Усунути гендерні диспропорції. Необхідно розивати соціальну інфраструктуру (включаючи підземні школи й дитсадки), щоб якомога більше жінок поверталися в Україну. Для того, щоб розсилка повісток не призводила до зупинення виробництва, роботодавці повинні навчати нові кадри пепедусім із числа жінок на заміну вибуваючим на службу. Це потребуватиме компенсацій від держави та більшої інтеграції виробничої сфери з державною політикою, але це дозволить мінімізувати ризик втрати виробничих ланцюжків.

✅ 5. Залучити безробітних до оборонної економіки. Державна служба зайнятості зараз навіть теоретично не може забезпечити повну зайнятість, адже працює лише з мізерною часткою офіційно безробітних. Сюди не входять ті, з ким призупинили трудові договори за Законом № 2136, а більшість застрахованих осіб навіть не звертається до ЦЗ через низькі виплати. Однак нестача оборонних фортифікацій та потреба у подоланні наслідків російських атак створюють запит на управління трудовими ресурсами! Держава повинна залучати безробітних до корисних для оборони робіт. Неприпустимо, щоб задіяних до таких ризикованих робіт працівників насильно мобілізовували – вони повинні володіти бронюванням ще щонайменше 3 місяці після припинення роботи на відповідних об’єктах.

Усі ці кроки піднімають питання про новий суспільний договір між державою і суспільством, де держава не лише примушує, а й активно регулює економічні процеси та забезпечує реалізацію прав. Збереження дисфункціональних мантр про саморегулівну силу ринку шкодить згуртованості соціуму. Якщо політика стане більш людиноорієнтованою, то в таких ганебних практиках, як відловлювання людей на вулицях не буде потреби. Для збільшення війська є менш болісні методи: конфіскація майна олігархів, перспектива демобілізації, повернення збереження заробітку мобілізованим працівникам

Мобілізація по-новому = криза ліберальної моделі зайнятості?

📣 Набуття чинності резонансним Законом про мобілізацію очевидно додасть суворості у відносини між державою та громадянами. Але наївними я вважаю прогнози, що він суттєво посилить спроможність держави боротися проти загарбників, якщо це не буде поєднуватися з мобілізацією фінансів приватних корпорацій та переведенням економіки на обслуговування потреб оборони. Однак вже зараз постало питання про те, що мобілізація може добити навіть існуючу економіку через брак кадрів. Насправді, проблеми у галузі зайнятості значно глибші й вони можуть викликати масштабну кризу.

📌 Для таких побоювань дійсно є підстави, якщо все лишити як є. Одночасне ведення мобілізації та збереження дії антисоціальних (неоліберальних) законів у сфері трудових відносин може дестабілізувати ринок праці. Адже з одного боку чоловіків масово призиватимуть, тоді як бажаючих працювати чоловіків і жінок буде менше. Враховуючи загострення на фронті, обійтися без нової хвилі мобілізації Україна не зможе, але постає питання, як узгодити її цілі з економічною стійкістю та забезпеченням загального добробуту.

📌 У сфері праці склалася дійсно парадоксальна ситуація. Тотальний дефіцит кадрів не призвів до всезагального підвищення зарплат (хоча це було б справедливо по відношенню до працюючих і корисно для бюджету через сплату податків). При цьому несподівано критичну по відношенню до мобілізації позицію зайняли українські роботодавці, побоюючись зупинки бізнесів через масовий призов. Однак їх інтерес є доволі егоїстичним – вони хочуть сповна скористатися правом експлуатувати робочу силу, яка опинилася в умовах небаченої вразливості. Законодавчі новели типу Закону № 2136 послабили профспілки й зруйнували фундамент соціального діалогу – колективні переговори. Роботодавці хотіли б нівелювати ще й ризик мобілізації через економічне бронювання (наприклад, сплачуючи 20 тис. грн за працівника). Але надання їм права визначати, яких працівників вони готові відправити на війну, призведе до ще більшої класової нерівності.

📌 Станом на зараз процес бронювання є украй непрозорим. Можливо для когось це буде новина, але розраховувати на бронюваня можуть не усі працівники визначених постановою №1109 секторів критичної інфраструктури, а лише тих компаній, що визнані критично важливими для економіки у розумінні постанови №76. А вона допускає значний суб’єктивізм. Чого варті лише такі критерії, як перебування у реєстрі Дія.Сіті або розмір середньої зарплати, що має становити не менше середнього розміру станом на кінець 2021 року! Скандал з компанією #Glovo засвідчив, що відстежити процес бронювання неможливо, а посади заброньованих утаємничуються. Роботодавці мають повну свободу визначати, кого бронювати, якщо компанія відповідає критеріям. Тобто якщо власник вирішить забронювати управлінську еліту, то це буде законно.

ПРОПОЗИЦІЇ

✅ 1. Бронювати тих, хто приносить користь. Передусім, робітників, які виконують основні виробничі функції на стратегічних підприємствах. Підпадати під бронювання повинні усі працівники підприємств, які відносяться до галузі критичної інфраструктури (постанова № 1109) та які відносяться до ТОП-10 найзатребуваніших професій за даними служби зайнятості. Їх мізерний розмір зарплат ніяк не співвідноситься з цінністю виконуваної роботи. Такий підхід поверне престиж робітничим професіям і спонукатиме їх опановувати. Без кваліфікованих робітників підприємства можуть зупинитися, тоді як менеджери зможуть вносити цінні управлінські ідеї й дистанційно в лавах ЗСУ. І, звісно, профспілки повинні мати голос при вирішенні питання, кого бронювати.

✅ 2. Повернути вкрадені пільги = подолати кадрову кризу. Звужуючий основні трудові права Закон № 2136 має бути скасовано, щоб заохотити якомога більше чоловіків та жінок працювати. Він застарів майже одразу після ухвалення, оскільки проблема нестачі робочих рук проявилася ще у 2022 р. Без цього бажаючих заповнювати вакансії буде недостаньо, а значну частину чоловіків ще й мобілізуватимуть.

🚫 Заветовано скандальний Закон про звільнення працівників через неповідомлення про зв'язки з тими, хто на опинилися в окупації. Тепер парламент розгляне Закон № 7731 у пропонованій Президентом редакції. Творіння пані Третьякової не пройшло перевірку на відповідність Конституції...

⚠ Чи можна казати про перемогу здорового глузду? Лише частково. Адже Гарант Конституції пропонує виключити норму про звільнення працівників через «приховування» ними певних контактів, але залишилося положення про право роботодавця відсторонити працівника у зв'язку з проведенням т.зв. «службової перевірки».

⚠ Природа такої перевірки незрозуміла, як і перспектива повернення втраченого заробітку, якщо підстави для відсторонення/перевірки не підтвердяться.

↘ Про перипетії навколо цієї шкідливої законодавчої ініціативи читайте на Соцпорталі та дивіться на каналі Київ (з 18:16)

👏 Медсестри, з професійним святом вас! На вашій чуйності й турботі тримається благополуччя суспільства. Зараз, коли ваша робота вкрай помітна, ви можете добитися багато чого. Ви робите людянішою систему охорони здоров'я, але ви здатні також спонукати державу стати більш гуманною у соціальній сфері!

🎙 З нагоди сьогоднішньої дати зміг долучитися до круглого столу «Перешкоди та виклики у роботі цивільних та бойових медиків в умовах війни» в ІА Укрінформ. Я розповів про:

🔸 маніпуляції з постановою КМУ No28, яка мала гарантувати зарплату в 13500 грн для медсестер;
🔸 цінність об'єднання медиків з близькими соціальними групами, а також важливість системних рішень під час війни;
🔸 спільне й відмінне у становищі цивільних та бойових медиків.

✅ З посиленням захисту медсестер наше суспільство стане ще стійкішим і захищенішим. Але по-справжньому цінність їхньої праці буде визнана лише у рамках солідарної економіки, вільної від хвороби олігархії та сакралізації прибутку

⚠ Працевлаштування без надання оплачуваної роботи стає нормою. Введені влітку 2022 року трудові договори з нефіксованим робочим часом вже забирають у людей рештки визначеності.

Хто ці люди і скільки їх?
ПФУ повідомляв приблизно про 1⃣0⃣ тис. осіб, які працюють за викликом.

🔴 Стало відомо, з ким укладаються т.зв. 0-годинні контракти. Ні, це не копірайтери й інші фрилансери, працю яких нібито мав врегулювати новий закон. Як слідує з реєстру судових рішень, такі прекарні договори в Рівному укладалися з монтажниками систем утеплення будівель. Уявіть: робота ризикована і ще й графік непередбачуваний.

⚠ До речі, у Литві 0-годинні контракти було заборонено укладати саме на будівництві (проте у 2017 р. такі контракти заборонили взагалі).

✅ Вимагайте укладення стандартного трудового договору! Він гарантує працівникам отримання зарплати і тоді, коли роботодавець не може їх завантажити роботою. Як свідчить практика, стягнути кошти за простій можна навіть якщо наказ про простій не видавався

😒🛠 Ринок праці України і до повномасштабного вторгнення не демонстрував стабільності та спроможності ощасливити працюючих. Але подібні нинішнім виклики змушують глибше задуматися над тим, що було не так...

🗞 Приклад виваженого аналізу тенденцій у даній сфері втілює матеріал Ярини Скуратівської на «Дзеркалі тижня», що побачив світ акурат під 1 травня. Стаття вийшла з моїм коментарем про те, за яких умов нас чекають гарні перспективи.

🔴 Думка моя проста: ринок праці давно заточений під потреби роботодавців, як і політичний курс. І якщо раніше від цього бідували працюючі, то зі скасуванням видимості балансу в трудових відносинах постраждали і роботодавці через брак кадрів. Звісно, мобілізація вплинула на вибір чоловіків, втім дерегуляція трудових прав знеохочує до праці осіб обох статей. Піррова перемога капіталу блокує зростання, але схоже ніхто не планує згортати цей хибний неоліберальний курс 🫣

🔴 Кадрова криза не призведе сама по собі до повсюдного поліпшення становища людей праці. Але це нагода для профспілок висувати радикально-прогресивні вимоги, а для держави - впроваджувати продуману політику зайнятості, яка включатиме:

✅ навчання робітничим професіям;
✅ посилення ролі інспекцій праці;
✅ сприяння соціальному діалогу

Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly

Ринок праці у річному зрізі: зростання зарплат і брак робочих рук

Ярина Скуратівська у статті ZN.UA розповіла про ситуацію на ринку праці в Україні.

Всіх зі святом солідарності - Першотравнем! Надсилаю вітання з Кривого Рогу, який повною мірою відчуває на собі тягар цієї непростої доби.

Попри війну, ніхто не може зараз ігнорувати класове питання - прірва між працюючою більшістю та ненаситними багатіями досягає загрозливих масштабів.

Хто ще, як не трудящі гірничо-металургійних комбінатів цього міста, мають можливість достукатися до влади?

Українські трудящі ведуть війну проти російських окупантів, але вони також сподіваються дати відсіч олігархам. Тому вони як ніколи заслуговують якнайсильнішої підтримки світу.

Без захисту людей праці не буде перемоги!

Робітничі одкровення

Побувавши на Соцфорумі «Захист трудових прав в умовах захисту України», я дізнався:

🔸 як керівники медичних закладів у наближених до фронту містах економлять на протидії епідеміям (Запоріжжя) чи спускають фонд оплати праці на юридичні спори із профспілкою (Прилуки);

🔸 як робітники оборонпрому Харкова з прильотним часом у 2 хв не мають гарних укриттів, а на час перебування в укритті втрачають заробіток, бо мають відрядну форму оплати праці;

🔸 як реабілітологині у Києві з вини роботодавця зазнають стресу під час вагітності або як на них тиснуть кримінальними справами через захист прав.

З трансляції ви побачите, що було чимало іншого, що шокує навіть на тлі руйнівної війни.

Не було одного: віри в те, що неоліберальна держава здатна захищати і дбати про спільне благо. Війна зробила наш капіталізм ще менш гуманним, тому він має піти.

Нехай прийдешній Першотравень додасть трудовому люду сил і солідарності

(обрав фото з мамою і військовим, бо хто ще дає стільки відчуття безпеки?)